Завдяки зустрічам з різними людьми Келлер уникав порочного кола проповідування, коли зосередження на одних і тих самих людях призводить до звуження тематики проповідей. Член церкви Джекі Артур вважала Келлера дуже уважним слухачем. Задовго до виходу у світ його першого бестселера він чув, здавалося, усі можливі заперечення проти Ісуса Христа. І щоразу, повертаючись із церкви додому, занурювався у свою бібліотеку, щоб знайти якнайкращі контраргументи до цих заперечень. Знову й знову відповідаючи на питання, Тім помітно покращував свою пам'ять.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
У книжці Вільяма Ґурналла The Christian in Com-plete Armour («Християнин у повному обладунку») Келлер прочитав: «Щоб бути християнином і щиросердно коритися Богу, потрібно більше відваги й величі духу, ніж коли ти полководець і командуєш армією». Келлер зрозумів, що йому варто покинути бути боягузом у житті. Хай до якого рішення він дійде, в Ісусі Христі він має жити хоробріше. «Треба їхати до Нью-Йорка», — вирішив Келлер і негайно після цього помітив прорив у своєму молитовному житті.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Навіть у пошуках цього балансу Келлер ставив євангелізацію на перше місце. Піклуватися про безхатьків можуть і нехристияни, але тільки християни можуть запросити їх до вічного життя. Келлер побачив, як церкви можуть зосереджуватися на євангелізації, не забуваючи про справедливість.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Келлер вважає, що служіння милосердя не відволікає від євангелізації. Ця робота допомагає містянам поза церквою повірити в благу звістку про Ісуса Христа. Навернення в християнство може стати щораз більшою силою, коли християни жертовно задовольняють потреби ближніх, незалежно від того, чи поділяють вони віру в Христа. Тоді нехристияни можуть побачити, що Божа справедливість і милість — основа справедливості всього світу.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Завдяки заглибленню в історію місії допомоги нужденним Келлер дійшов висновку, що диякони запорука успіху християн у служінні в місті.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Келлер поставив за мету навчити лідерів сприймати церкву не як сховок від ненависного міста, а як місце, де навчають вдовольняти потреби міста, як духовні, так і фізичні. Інакше кажучи, варто відмовитися від моделей зростання церкви, які використовують місто, а натомість залучити церкву в модель зростання міста, яка сприяє загальному процвітанню.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
У Center Church він писав: «Важливе завдання місіонера — доносити послання Євангелія мовою іншої культури так, щоб не робити його для тієї культури невиправдано чужим і водночас не відкидати й не приховувати сорому та переступів біблійної істини».
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
«Немає іншої більш досконалої та прекрасної історії, яка давала б нам цілковите розуміння Євангелія... Якщо ваше життя позбавлене танцю, позбавлене музики, позбавлене радості, це тому, що ви, мов блудний син, даєте гріху стати перешкодою на шляху до Бога чи, як фарисеї, — самоправедності. Ви так чи так намагаєтеся контролювати Його. Мені байдуже, наскільки ви релігійні. Якщо не маєте ні радості, ні танцю в житті, ви так нічого й не зрозуміли».
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
На думку Келлера, у цьому причина духовної стагнації церков. Ісус привертав чужих і проганяв своїх, тоді як у наші дні церква прагне діяти навпаки. Самоправедні моралізатори знають, що церква чекає на них з розпростертими обіймами, а зламані й маргіналізовані почуваються в церкві непроханими гостями. Це може означати лише од-не, резюмує Келлер у «Марнотратному Богу», схоже, ми проголошуємо не те послання, яке проголошував Ісус у Євангелії від Луки 15. Ми стали схожими на старшого брата, від чого Ісус нас застерігав.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
«Аж на три роки Вайтфілд став частинкою мене, — пригадував Келлер. - До мене повернулася впевненість. Мене вражала його безстрашність». Якби не Вайтфілд, Келлер ніколи не ризикнув би заснувати церкву в Нью-Йорку.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.