Ісус був майстром ставити подібні запитання. Пам'ятаєте, як четверо чоловіків спустили свого паралізованого друга через отвір у даху, щоб принести його до Ісуса? Тоді ж прозвучали Його запитання, які спантеличили вчителів Закону: «... для чого так думаєте у ваших серцях? Що легше? чи сказати розслабленому: "прощаються тобі гріхи"? або сказати: "встань, візьми свою постіль і ходи"?» (Мк. 2: 8-9). Іншого разу, в суботу, Ісус був у синагозі і побачив у зібранні людину з висохлою рукою (див.: Мк. 3:1). Дехто з присутніх вирішив з'ясувати, чи порушить Ісус закон про суботу (як вони його розуміли) і чи зцілить недужого цього священного дня. І знову Ісус звернувся до тих, хто зібрався з запитанням: «... чи має в суботу добро робити, чи зло робити? душу врятувати, чи занапастити?» (Мк. 3:4). Ці запитання Ісуса розплющили мені очі, я зрозумів, що зазвичай шукаю у Нього відповіді на свої запитання, але пропускаю повз вуха Його запитання до мене. Отримавши відповідь на своє запитання, я не поспішаю зустрічатися з Господом до появи наступного питання. Але я не можу не бачити, що Його питання до мене зближують нас. Здається, Ісусу приносить особливе задоволення робити те, що підтримує та зміцнює наші взаємини.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

взаєминиГосподьзапитання

Нам потрібно не більше соромитися свого тіла – тілесного слуги, який несе нас по життю, — ніж Ісус соромився смиренної тварини, на якій Він в'їхав до Єрусалиму. Вираз «Господь потребує їх» (Матвія 21:3) цілком може бути застосовано до наших смертних тіл. Якщо Христос живе в нас, ми можемо так само звіщати про Господа слави, як те маленьке ослятко в давнину, і давати привід натовпу вигукувати: «Осанна Синові Давидовому!» (Матвія 21:9).

— Е. Тозер, Прагнути Бога

ГосподьЄрусалимІсус

У глибині серця людини було святилище, куди ніхто, крім Бога, не був гідний увійти. Усередині людини був Бог, а зовні тисячі дарів, якими Господь осипав її. Але гріх приніс ускладнення і зробив ті самі Божі дари потенційним джерелом руйнування душі.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогГосподьгріх

Коли Господь розділив Ханаан між племенами Ізраїлю, Левію не дісталося жодної частки землі. Бог сказав йому просто: «Я твоя частка і твоя спадщина», і цими словами зробив його найбагатшим з усіх братів - багатшим за всіх царів, падишахів і раджів, які коли-небудь жили на світі. І в цьому криється духовний принцип -принцип, який і досі діє для кожного священика Всевишнього Бога. Людина, яка має Бога за свій скарб, володіє в Ньому всім.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогГосподьЛевій

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Турбота про творіння це втілення справедливості, тому що захищати творіння - значить заступитися за слабкого проти сильного, за доброго проти жадібного, за жертву проти грабіжника. І це також у характері нашого Господа, як видно з його справ. У Пс. 144 Божа турбота про все творіння названа праведністю і любов'ю (Пс. 144, 13-17). Фактично така турбота про творіння прирівнюється до його визвольних дій заради позбавлення людей, так як традиції творіння і спокути зливаються в єдину гармонійну пісню.

— К. Райт, Миссия Бога

Господьзахистправедність

З римлянами та сама історія. Сповідати Ісуса Месією (царем) і Господом означало відкидати ті самі домагання кесаря. Визнання кесаря ​​Господом було політичним кредо по всій римській імперії. Рим терпимо ставився до інших релігій і богів за умови, що найвищої відданості заслуговують їхні боги, особливо імператор. Така вірність має бути засвідчена публічно закуренням фіміаму перед зображенням імператора зі словами Kyrios Kaisar, Цезар - Господь. Але християни заявляли, що немає іншого царя, крім Ісуса, він є царем усього всесвіту. Таким чином, сповідання «Kyrios Iēsous», «Ісус – Господь» було такою ж політичною, як і релігійною заявою, що підкоряє всі форми людської влади на землі всевладдю Бога у Христі. Багато християн пожертвували своїм життям, відмовляючись сповідувати владу цезаря тими ж устами, якими вони звеличували панування Христа.

— К. Райт, Миссия Бога

ГосподьімператорІсус

Життя в страху перед Господом, всемогутнім Творцем і милостивим Викупителем, позбавляє страху перед усім іншим як у матеріальному світі, так і в духовному. Як непорушна скеля, він гарантує безпеку тим, хто довіряє йому в будь-яких обставинах, у житті та смерті, у теперішньому та майбутньому. Маючи поруч із собою Подавця всього необхідного нам для життя на цій землі, Бога-Отця, який уклав завіт з Ноєм, нам не потрібно звертатися до когось іншого, благаючи і переконуючи заповнити ті потреби, про які він уже знає.

— К. Райт, Миссия Бога

безпекаВикупительГосподь

Отже, міркуючи про унікальність Христа з місіологічної точки зору, ми не порівнюємо його з засновниками інших великих релігій, Мова йде не про те, щоб побудувати їх у ряд і після завершення порівняльного аналізу дійти висновку, що Ісус з тих чи інших причин виявився кращим інших, або, щоб уникнути суперництва, що «Ісус підходить мені краще за інших». Наше дослідження ведеться у вертикальному напрямку, простежуючи біблійне коріння особистості, місії та звершень Ісуса в унікальності Яхве, Святого Ізраїлевого. Христоцентричний біблійний монотеїзм має глибоко місійний характер, оскільки він з рівною впевненістю (обидва твердження, зрештою, зводяться до одного) заявляє, що Яхве - Бог у небесах і на землі, і немає іншого, крім нього; а Ісус - Господь, і немає іншого імені під небесами, яким належало б спастися людині.

— К. Райт, Миссия Бога

ГосподьІсусмісіологія

Отже, вигук Маранафа! в 1 Кор. 16:22 є старовинним формулюванням палестинської молитви, зверненої до Господа Ісуса. Це благання про те, щоб він не зволікав з'явитися у славі та могутності. Якби перші християни шанували Ісуса лише maran, учителем, молитва не була б звернена безпосередньо до нього. Вона ясно свідчить про центральне місце, яке ранні арамейські християни... відводили прийдешньому у своєму поклонінні. Павло запозичує цей арамейський вислів і використовує його без додаткових роз'яснень у заключних поезіях коринфської церкви.

— К. Райт, Миссия Бога

арамейськийГосподьІсус

Ось Господа Бога твого, небо та небеса небес, земля та все, що на ній (Втор. 10, 14). Господи, Боже Ізраїлів... Ти один Бог усіх царств землі, Ти створив небо та землю (4 Цар. 19, 15). Ось, Я Господь, Бог усякого тіла; Чи є що неможливе для Мене? (Єр. 32, 27). Викупитель твій Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він (Іс. 54, 5). Чи суддя всієї землі вчинить неправосудно? (Бут. 18, 25). Бо Бог – Цар усієї землі (Пс. 46, 8)

— К. Райт, Миссия Бога

БогВикупительГосподь

Відповідно до другого підходу слова «Ісус сидить праворуч від Бога» не означають те, що вони означають буквально. Їх слід розуміти духовно, за допомогою тлумачення укладеного в них символізму. І тоді стає зрозуміло, що йдеться про владу Христа в царстві Його Отця. За допомогою вознесіння і сидіння на небесах Він узяв у Свої руки кермо духовного правління, тож наш Спаситель одночасно і наш Господь, і наш Цар. Використання цього образу пояснюється давньосхідним звичаєм, за яким спадкоємець престолу ставав співправителем, а його трон розташовувався по праву руку царя, тобто з боку тієї руки, в якій цар тримав скіпетр влади.

— Д. Брей, Бог

БогвладаГосподь