Ісус був майстром ставити подібні запитання. Пам'ятаєте, як четверо чоловіків спустили свого паралізованого друга через отвір у даху, щоб принести його до Ісуса? Тоді ж прозвучали Його запитання, які спантеличили вчителів Закону: «... для чого так думаєте у ваших серцях? Що легше? чи сказати розслабленому: "прощаються тобі гріхи"? або сказати: "встань, візьми свою постіль і ходи"?» (Мк. 2: 8-9). Іншого разу, в суботу, Ісус був у синагозі і побачив у зібранні людину з висохлою рукою (див.: Мк. 3:1). Дехто з присутніх вирішив з'ясувати, чи порушить Ісус закон про суботу (як вони його розуміли) і чи зцілить недужого цього священного дня. І знову Ісус звернувся до тих, хто зібрався з запитанням: «... чи має в суботу добро робити, чи зло робити? душу врятувати, чи занапастити?» (Мк. 3:4). Ці запитання Ісуса розплющили мені очі, я зрозумів, що зазвичай шукаю у Нього відповіді на свої запитання, але пропускаю повз вуха Його запитання до мене. Отримавши відповідь на своє запитання, я не поспішаю зустрічатися з Господом до появи наступного питання. Але я не можу не бачити, що Його питання до мене зближують нас. Здається, Ісусу приносить особливе задоволення робити те, що підтримує та зміцнює наші взаємини.
— А. Фадлинг, Лидер без спешки