Кальвін починає свій аналіз приречення з розгляду фактів, що спостерігаються. Дехто вірить євангелії. Дехто не вірить. Основна мета доктрини про приречення — пояснити, чому деякі люди відгукуються на євангеліє, а інші ні. Це — спроба пояснення всієї різноманітності людських відгуків на благодать. Приречення, згідно з Кальвіном, слід розглядати як міркування над даними людського досвіду, витлумаченого у світлі Писання, а не як щось, виведене на основі апріорних ідей, що стосуються божественного всемогутності. Віра в приречення сама по собі не догмат віри, а кінцевий результат заснованих на Святому Письмі міркувань про те, як благодать впливає на людей у світлі загадок людського досвіду.А. МакГрат, Введение в христианское богословие (Одесса: Богомыслие, 1998), С.403
Кальвин начинает свой анализ предопределения с рассмотрения наблюдаемых фактов. Некоторые верят евангелию. Некоторые не верят. Основная цель доктрины о предопределении — объяснить, почему некоторые люди откликаются на евангелие, а другие нет. Это — попытка объяснения всего разнообразия человеческих откликов на благодать. Предопределение, согласно Кальвину, следует рассматривать как размышления над данными человеческого опыта, истолкованного в свете Писания, а не как нечто, выведенное на основе априорных идей, касающихся божественного всемогущества. Вера в предопределение сама по себе не догмат веры, а конечный итог основанных на Священном Писании размышлений о том, как благодать воздействует на людей в свете загадок человеческого опыта.
А. МакГрат, Введение в христианское богословие (Одесса: Богомыслие, 1998), С.403