Я також прийшов до переконання, що турбуватися про наступний день, наступний тиждень, наступний рік чи наступне століття мені не варто. Чим більше бажання я відчуватиму чесно подивитися на те, що я зараз думаю, говорю і роблю, тим легше мені буде відповісти на порухи Божого Духа в мені, – порухи, які ведуть мене у майбутнє.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
У домашніх справах я поступаюся Каті. У всьому іншому мене веде Святий Дух.
— М. Романюк, Пасторський щоденник
Строго кажучи, Бог більше зацікавлений у процесі розвитку і підготовки проповідника, ніж у проповіді, і оскільки Дух Святий впливає на людину в основному через Біблію, проповідник повинен навчитися спочатку слухати Бога, а потім уже говорити від Його імені.
— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике
Проповідь Писання існує не для того, щоб просто ділитися інформацією, а для преображення людей силою Святого Духа, щоб через Боже Слово їхнє життя змінилося і стало ближчим до образу Христа. Тиждень за тижнем, проповідь за проповіддю, крок за кроком змінюються звички, переконання, характер, щоби врешті-решт у нас відобразився Христос.
— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди
«Ми не знаємо, про що молитися, як належить». Але відразу ж додавав: «Але Сам Дух клопоче за нас зітханнями невимовними...Він клопоче за святих з волі Божої» (Рим. 8:26-27). Навіть Сам Ісус одного разу молився: «Душа Моя тепер збурилася; і що Мені сказати?» (Ін. 12:27).
— Х. Бингем, Бог, который слышит
Наша проблема, роз'яснював Чалмерс, полягає в тому, що від народження нашим життям володіє і керує любов до «світу». Що ж нам робити? Прийняти рішення стати кращими? Спробувати переконати себе, що світ, у принципі, не такий уже й привабливий? Ні, пише Чалмерс, це «не може призвести до бажаного результату», тому що люди «не можуть звільнити серце від старих прихильностей, якщо тільки на допомогу не прийде витісняюча сила нової прихильності.»
— М. Ривз, Наслаждение Троицей. Упоительное единение с Богом Отцом, Сыном и Святым Духом
«Оскільки Святий Дух є Богом, то до Нього слід молитися і волати не менше, ніж до Батька і Сина» (Джон Оуен) .
— М. Ривз, Наслаждение Троицей. Упоительное единение с Богом Отцом, Сыном и Святым Духом
Пізнання Христа і є саме життя, і оживляє нас споглядання Христа. Усвідомлення цієї істини, як казав Чарльз Сперджен, - ключ до християнського щастя: «Постійна праця Святого Духа - відводити наш погляд від самих себе та звертати його на Ісуса; сама на ж намагається досягти зворотного, бо постійно прагне змусити нас слухати себе, а не Христа. Споглядаючи свої молитви, свої звершення або почуття, ми ніколи не знайдемо щастя: спокій для душ наших прихований в Ісусі, а не в нас. І, якщо ми бажаємо неквапливо здолати сатану і знайти мир з Богом, зробити це треба, лише «дивлячись на Ісуса»
— М. Ривз, Наслаждение Троицей. Упоительное единение с Богом Отцом, Сыном и Святым Духом
Той гріховний переворот, коли з люблячих Бога людей ми перетворилися на себелюбних створінь, звісно ж, додає нам дедалі більшої диявольської потворності, веде до більшого поглинання собою та до ще більшої порочності. Однак, прищеплюючи нам смак до Христа - уособлення краси, - Дух Святий відшліфовує нову людину, яка починає сяяти Його подобою. Адже ми уподібнюємося тому, чому поклоняємося. І в кінцевому підсумку все це можна застосувати навіть до наших тіл: відмова від спілкування з Богом (Бут. 3) призвела також до фізичного старіння, занепаду і смерті; але все це Дух не тільки скасує, а й здійснить дещо краще: Він перетворить наші тіла, що розкладаються, і зробить їх подібними до прославленого воскреслого тіла Христа (1 Кор. 15:44-49).
— М. Ривз, Наслаждение Троицей. Упоительное единение с Богом Отцом, Сыном и Святым Духом