Самозаспокоєння є смертельним ворогом будь-якого духовного зростання.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

віраворогдуховність

«Євангеліє — не просто ази, а цілий спектр християнського життя. Хибно думати, що Євангеліє рятує нехристиян, а потім християни зростають у вірі, старанно живучи за біблійними принципами. Правильніше сказати, що ми врятовані вірою в Євангеліє і з поглибленням віри поволі змінюємося кожною дещицею розуму, серця й життя».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

віражиттязміна

Тому постає питання: чи має сенс наділяти гроші якостями, які ніколи не мали тварних речей, а саме – вічне зростання? Кожне дерево має померти, кожен будинок якось зруйнується, кожна людина має померти. Чому нематеріальні блага, подібні до капіталу (і його доповнення - борги), не повинні також мати свого часу? У капіталу немає природних бар'єрів зростання. Немає ювілею, який міг би покласти край його владі, що накопичується. І тому немає ювілею, щоб покласти край обов'язку та рабству. Гроші, що харчуються від грошей, не мають виробничого чи соціального обов'язку. Вони уявляють широкий потік, що загрожує навіть великим національним економікам, що топить маленькі країни... Але в центрі цього розбалансування стоїть безперечна ідея вічного життя грошей.

— К. Райт, Миссия Бога

боргивладагроші

Спільність – це ключ до істинної духовності, оскільки ми зростаємо у пізнанні Бога, навчаючись впізнавати одне одного у спілкуванні.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

духовністьзростаннянавчання

Суть учнівства, якщо сказати просто, полягає в тому, щоб стати схожими на людей, з якими ми постійно спілкуємося. Так само як найбільш формуючий вплив на наше життя має сімейне виховання, ми зростаємо у благодаті та святості через глибоку участь у житті Божої сім'ї.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьБожа сім'явиховання

Отже, є одна проста звістка, яку мають чути і християни, і невіруючі знову і знову: Євангеліє благодаті. Його можна застосовувати і до тих, і до інших прямо і наполегливо. Моралістичні проповіді застосовуються лише до однієї з цих груп або до віруючих, або до невіруючих. Але християнська проповідь євангелії дозволяє рости віруючим і кидає виклик невіруючим. Так, якщо наше недільне служіння і проповідь націлені головним чином на євангелізацію, то в результаті ми набридмо віруючим. А якщо в проповіді постійно говорити про настанову, то в результаті ми зб'ємо з пантелику невіруючих і набридли їм. Але коли наша поклоніння і проповідь націлені на прославлення Бога, який рятує благодаттю, ми зможемо захопити і наставити і віруючих, і невіруючих.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьвіруючіЄвангеліє

Євангеліє безоплатного виправдання і усиновлення це не просто шлях, яким ми входимо в Царство, це також спосіб зростати у подобі Христу.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

виправданняЄвангелієзростання

Коли люди приходять до віри завдяки служінню нерукоположених християн, вони приєднуються до такого ж служіння, і церква зростає кількісно та якісно. Завдяки підготовці та підтримці з боку лідерів церкви у рядових служителів розвивається здорове почуття власності щодо церкви. Вони думають про неї як про свою церкву, а не церкву лише висвячених служителів і працівників церкви, щедро і безкорисливо жертвують своїм часом, діляться талантами та грошима.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віраздорове почуття власностізростання

Після прочитання спеціального звіту про майбутнє міст, опублікованого 2010 року газетою Financial Times, Альберт Молер, президент Південної баптистської богословської семінарії, звернувся до християнської громадськості з доволі різкими словами: Цілком зрозуміло одне: міста там, де люди. Менш ніж за триста років наш світ перейшов від стану, коли тільки 3% жили в містах, до нинішнього, коли кількість міських жителів сягає 80%. Якщо християнська церква не навчиться нових методів міського служіння, ми перетворимося на сторонніх спостерігачів. Євангеліє Ісуса Христа повинне зібрати нове покоління вірних християн у міста, що бурхливо зростають. Як свідчать останні дані, іншого вибору в нас просто немає».

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Євангелієзростаннямайбутнє

Корінь слова «авторитет» походить від латинського дієслова «augere», що означає рости, збільшуватись або збагачуватись. (Від цього ж кореня пішли слова «автор», «авторитарність» і «приріст».) Історія цього слова показує, що поняття «авторитет» колись пов'язували зі здатністю взяти на себе відповідальність за результат.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

авторитетвідповідальністьзростання

Коли я думав тільки про те, як мені боляче, як несправедливо зі мною поводиться світ, я став слабким. Коли ж я подумав про те, що потрібно моїм товаришам, моїм друзям, я став сильнішим. Часто ми думаємо, що друзі допомагають нам, коли ми стаємо слабкими. Так, вони це роблять. Але справедливо й те, що ми самі стаємо сильнішими, коли маємо друзів, задля яких потрібно бути сильними.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

взаємністьдрузізростання

Друзі коригують недоліки нашого мислення та нашого характеру. Роблячи це, вони сприяють тому, щоб ми стали кращими. Хороші друзі спонукають нас дотримуватися високих стандартів тоді, коли ми готові знайти собі виправдання й піти на угоду з власним сумлінням. Друзі співчувають нашому болеві, та не дозволяють нам ридати й розпускати шмарклі занадто довго. Друзі вказують нам на прорахунки, але роблять це не з єхидством або жорстокістю, а з міркувань чесності, з любові до нас і з бажанням допомогти нам прожити якомога краще, щасливіше та повніше життя.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

друзізростаннякорекція