Цитати з тегом: оновлення

Мене часто запитують: «Чи мають християни брати участь у створенні культури?» На що я відповідаю: «Ми не можемо не брати участі у створенні культури». Однак поняттям «створення культури» або «перетворення культури» я віддаю перевагу «оновленню культури». Для ілюстрації згадайте про середньовічних ченців, які мандрували язичницькою Європою, винаходячи та засновуючи навчальні заклади, університети та лікарні. Вони перетворювали місцеву економіку і дбали про немічних через ці нові інститути, не ставлячи своїм завданням підкорення язичницької культури. Вони дозволяли Євангелію змінювати свій підхід до роботи, що означало працю на благо інших людей, а не заради своєї вигоди. Християнській спільноті сьогодні потрібно прагнути жити за тими самими принципами, і тоді вона зможе приносити подібні плоди.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Четвертий спосіб проникнення Євангелія в серця людей у церкві - найпростіший, найнеформальніший шлях і в минулому серед християн називався бесідою. Євангельське оновлення в церкві поширюється через оновлених людей, які просто розмовляють з іншими. Саме в особистих бесідах Євангеліє можна застосувати найбільш конкретно і влучно. Коли один християнин розповідає, як його торкнулося Євангеліє і як воно радикальним чином змінює його життя, слухачі можуть ставити чіткі запитання й отримувати підбадьорення, щоб самим духовно просуватися вперед. Вільям Спраг писав: «Не одному вірянину траплялося замислитися й зрозуміти, що багато в чому його придатність і радісний настрій слід зараховувати - дякуючи Богові, звісно, до простої розмови з розважливим другом-християнином». Спраг зазначив, що часто основний вплив справляють не стільки самі слова християнина, скільки його дух і характер, оновлені Євангелієм.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Водночас важливо відзначити важливий зв’язок між євангелізацією та учнівством. Вони перетікають з одного безпосередньо в інший. В обох процес в основному однаковий. Обидва вони працюють інкарнаційно, оскільки й невіруючі, і віруючі, котрі зростають, бачать і відчувають вчення Христа, що живе в житті віруючих. Також обидва вони є спільнотними. Вони стають багатшими та збалансованішими, коли кожен віруючий вкладає свої сили та розуміння в це поєднання. І євангелізація, і учнівство відбуваються поетапно, хоча часто й безладно: коли ми віддаємо частини нашого життя Христу, залишаючи для себе, можливо й підсвідомо, інші його частини. Хоча наше спасіння затверджено у Христі, навіть зрілі віруючі продовжують потребувати оновленого застосування Євангелії, оскільки Дух продовжує свою спасенну роботу.

— Д. Вагенвельд, Т. Костер, ВИМІРЯЙТЕ ПУЛЬС СВОЄЇ ЦЕРКВИ 10 важливих ознак здорової церкви