Христос спершу повернувся до раба і зцілив його вухо. Але Він не збирався використовувати надзвичайні здібності для власного захисту. Після такого простого прояву Божої великодушності дріб'язкова злоба гордих людей, які пов'язали Його як якогось особливо небезпечного злочинця, виглядала ницою і потворною. Коли апостоли зрозуміли, що Христос не збирається боротися і показувати Свою справжню силу, то кинулися врізнобіч і розчинилися у темряві саду. Лиш один учень на ім'я Марк деякий час супроводжував Учителя на віддалі, загорнувшись у покривало на голе тіло, адже ці події заскочили його під час сну. Сторожа швидко помітила переслідувача і спробувала його схопити, але той спритно ухилився і, залишивши у них в руках покривало, голяка дременув геть. І це була гола правда про весь героїзм апостолів.

— Д. Таргонський,

апостоливеликодушністьвипробування

До Закхея долетіла звістка про зцілення сліпого в Єрихоні, яка збудила в ньому глибоку зацікавленість Христом. Зцілення митник не потребував, чуда не очікував, повалення римської влади для нього було невигідним. Закхей просто хотів побачити Ісуса – який Він. На противагу натовпу, якому здебільшого було байдуже до того, який Христос, аби тільки щось від Нього вихопити.

— Д. Таргонський,

вірадуховна зміна.Закхей

- Іди, віра твоя спасла тебе! Христос не вказував, куди саме йти Вартимею. Він просто поставив на ноги хвору людину і відпустив її жити своїм життям. Проте щасливий чоловік сам пішов за Ісусом, й усі люди, які його зустрічали, раділи разом із ним. Зустріч із Христом спонукала сліпця змінити своє життя не через зцілення, за яке він мусив покаятися і виправитися. Вартимей пішов за Христом тому, що відчув у Ньому любов, увагу, участь у своєму житті і готовий був довіритися такій Людині. Віра то відповідь на любов, яка відкриває серце.

— Д. Таргонський,

Вартимейвідповідь серцявіра

Почуття вдячності народжується у люблячому серці. Жива віра дякує за пережиту хворобу так само, як за зцілення, бо починає по-особливому цінувати все, що має у житті.

— Д. Таргонський,

вдячністьвіражиття

- О, жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! Дочка тієї ж миті одужала. Жінка, котра так недовго слідувала за Христом, зрозуміла Його краще, ніж апостоли, знайомі з Учителем давно. Любов до дитини відкрила для неї Бога.

— Д. Таргонський,

апостолиБогвіра

- Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! Самарянці не важко було носити воду нестерпно було знаходитись серед людей, які її засуджували. Христос із любов'ю та співчуттям розповів про її неміч, як лікар, який обережно відкриває застарілу рану.

— Д. Таргонський,

водазціленнялюбов

Ісус був майстром ставити подібні запитання. Пам'ятаєте, як четверо чоловіків спустили свого паралізованого друга через отвір у даху, щоб принести його до Ісуса? Тоді ж прозвучали Його запитання, які спантеличили вчителів Закону: «... для чого так думаєте у ваших серцях? Що легше? чи сказати розслабленому: "прощаються тобі гріхи"? або сказати: "встань, візьми свою постіль і ходи"?» (Мк. 2: 8-9). Іншого разу, в суботу, Ісус був у синагозі і побачив у зібранні людину з висохлою рукою (див.: Мк. 3:1). Дехто з присутніх вирішив з'ясувати, чи порушить Ісус закон про суботу (як вони його розуміли) і чи зцілить недужого цього священного дня. І знову Ісус звернувся до тих, хто зібрався з запитанням: «... чи має в суботу добро робити, чи зло робити? душу врятувати, чи занапастити?» (Мк. 3:4). Ці запитання Ісуса розплющили мені очі, я зрозумів, що зазвичай шукаю у Нього відповіді на свої запитання, але пропускаю повз вуха Його запитання до мене. Отримавши відповідь на своє запитання, я не поспішаю зустрічатися з Господом до появи наступного питання. Але я не можу не бачити, що Його питання до мене зближують нас. Здається, Ісусу приносить особливе задоволення робити те, що підтримує та зміцнює наші взаємини.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

взаєминиГосподьзапитання

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Люди з усякого коліна, язика та народу несуть до престолу Божого славу і честь (Об'явл. 7, 9; 21, 24-26). Говорячи метафоричною мовою, викуплений Божий народ нового творіння - це не суп-пюре, в якому всі інгредієнти змішалося в одне, а салат, в якому всі складові зберігають свій смак, запах і колір. Нове творіння зберігає багате розмаїття початкового творіння, проте очищене від скверни та гріха. Таким чином, місія Бога полягає не просто в порятунку незліченної кількості душ, але в особливому зціленні народів.

— К. Райт, Миссия Бога

викупленнязціленнямісія Бога

Багато пасторів, не розуміючи шляхів людського серця, перетворюють свої проповіді на лекції. За іронією вони ігнорують нагальні потреби інших заради того, щоб задовольнити свої. Їм простіше наводити докази, ніж зцілювати душі.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

душізціленнялекції

Кінцевим результатом Божої спокутної роботи у Христі буде повністю оновлений Всесвіт нове небо та нова земля. Тому можна говорити про те, що Бог хоче не тільки пробачити нас і врятувати наші душі, але й зцілити всі рани, завдані грішному творінню.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

всесвітзціленнянова земля

Якщо скористатися термінологією Френка Шеффера, духовне відчуження між Богом і людством зникає, коли ми повірили; Він виправдовує нас і приймає Свою сім'ю. Але психологічні, соціальні, культурні та фізичні наслідки гріха залишаються з нами. Ми можемо очікувати певною мірою зцілення тепер, проте повне зцілення та знищення наслідків гріхопадіння відбудеться лише після кінця. Таким чином, Царство Боже, хоча вже є в реальному розумінні, поки що не повністю здійснено (Мф. 5:12, 20; 6:33; 7:21; 18:3; 19:23, 24).

— Т. Келлер, Центровая Церковь

виправданнявідчуженнязцілення