Поступово ми відчуваємо, як Божа рука повністю простягається до нашого життя. Ми віддаємо контроль над своїм життям, не зважуючи факти і не шукаючи альтернативи. Ми готові посвятити себе будь-чому, що Бог приготував для нас. Відчуття Божої руки в нашому житті просто виштовхує нас на цю стадію. Ми почали довіряти Богові, дозволили Богові бути Богом по-новому. Разом з цією довірою приходить вміння відпустити тривоги про себе: чи ми готові, чи спроможні, чи в безпеці, чи достатньо визнані. І свою розбитість ми приймаємо, бо готові дозволити Богові використати нас так, як Бог хоче, а не так, як ми.Ми стаємо глиною в руках Гончара.
— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож