На початку V століття Августин запропонував церкві те, що, по суті, було першою філософією історії з християнського погляду. Йому знадобилося 13 років, щоб написати цю працю, і навіть через 1500 років вона залишається класикою. У цій книзі, «Про місто Боже», він пояснює історію за допомогою одного всеохопного принципу: від гріхопадіння людства й до закінчення часу завжди існували (й існуватимуть) два суперницькі міста, два суперницькі суспільства, дві суперницькі любові. За своєю природою ми належимо до людського міста, і лише завдяки Божій благодаті зможемо колись його позбутися і присвятити себе місту Божому. Августин пише: «Два міста створені двома родами любові: земне любов'ю до себе, що дійшла до зневаги Бога; небесне - любов'ю до Бога, що дійшла до зневаги до себе».

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

АвгустинБлагодатьБог

Євангеліє описує насамперед не набір моральних принципів, а вплив зустрічі з Богом на життя окремих людей та історію народів.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БогвпливЄвангеліє

Оповідальне богослов'я оголошує, що Бог вступив у наш світ простору та часу, що Він справді увійшов до історії, що Він зустрічає нас там, де ми є. Систематичне богослов'я часто створює враження, що Бог дав нам набір ідей, ніби одкровення служить своєрідним банком даних (див. розділ "Моделі Одкровення" в цьому розділі). Оповідальне богослов'я дозволяє нам зміцнити основний погляд про те, що Бог дійсно бере участь у нашій історії. Розповідь про Бога перетинається із нашою історією. Ми можемо зрозуміти нашу історію, співвідносячи її з розповіддю, яку ми читаємо у Святому Письмі.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Богбогослов'яісторія

На жаль, деякі сучасні напрямки в богослов'ї часто виявляються не більше ніж реакцією на миттєві віяння в культурі. Вивчення історії відкриває перед нами не тільки помилки минулого, а й їхнє повторення у теперішньому. "Історія повторюється. Їй доводиться це робити, тому що вперше до неї ніхто не прислухається" (Вуді Аллен).

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Алленбогослов'яВуді

Наприклад, провідний англіканський автор XVII ст. Ланселот Ендрюз (1555–1626) заявляв, що ортодоксальне християнство ґрунтується на двох Завітах, трьох символах віри, чотирьох Євангеліях та п'яти перших століттях християнської історії.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

англіканствоЄвангелієзавіт

Бог чинив так само за часів Вавилонського полону євреїв. З груди кісток Дух Божий підняв могутню армію. Клавні розповідав студентам, що вся структура історії спасіння — це Бог, що робить неможливе. Він - Бог, який повідомляє діві, що вона породить Його єдиного Сина. Абсурдність Камю блякне перед істинною абсурдністю Бога, який, дотримуючись обітниць, сам приходить на порятунок Свого народу. У лекціях Клавні без хоч якогось відокремлення перепліталося біблійне, історичне, систематичне й практичне богослов'я. Повні біблійних і богословських подробиць, вони тушкувалися на повільному вогні, доки він не доходив до звершення в Ісусі Христі, і тоді вони заходилися бурхливо шкварчати й бульбашитися.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БогДухісторія

Коли ви знаєте Історію всіх історій, то бачите її в усьому кого каченяти, що перетворюється на лебедя, до красуні, що поступається своїм щастям заради чудовиська, за свою неймовірну жертовність знаходить кохання й сама не знає як, але звільняє створіння від чар». Коли ви торкаєтеся струн Євангелія, воно неспинно лунає у вашому серці.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

жертовністьісторіякохання

У три роки Тімоті вже вмів читати, хоч його батьки не надто докладали для цього зусиль. Після прочитання «Злету і падіння Третього Райху» Вільяма Ширера й особливо «Енциклопедії» Функа та Ваґналла в дітлахів цього сімейства з'явилася любов до історії та науково-популярної літератури.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Ваґналлісторіялітература

Мій довгий ланч із онуком Черчилля Ніколасом Соумзом уже добігає кінця. «Гриль рум» виставляє рахунок на оплату - черчиллівського масштабу, і я намагаюся знайти відповідь на своє останнє велике запитання. Його дідусь був людиною, яка змінила хід історії. Що ж рухало Черчиллем? Соумз хмуриться і замислюється, а затим дивує мене відповіддю, що його дід був таким собі звичайнісіньким чолов'ягою. Робив те, що робить кожен англієць: влаштовував безлад у домі, знаходив час для хобі й усіляке таке. «Він, розумієте, багато в чому був цілком посередньою такою, сімейною людиною», -каже Соумз.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

Англіяісторіялюдина

Із пошани до обмеженості Рузвельта у рухах обидва лідери сиділи поруч, пліч-о-пліч, співали й молилися, і Черчилль, надягнувши окуляри у чорній роговій оправі, зачитував слова. Сотні мужів стоять під величезними 14-дюймовими гарматами приреченого судна. У горлі грудка, а на очах сльози. Репортери перешіптуються і кажуть, що їм випало стати свідками історичної події

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

гарматиісторіямужі

Я переконаний, що кожен із вас буде готовий підвестись і виштовхати мене геть з мого місця, якщо я хоч на мить посмію допустити перемовини або капітуляцію. Та якщо давній історії нашого острова врешті судилося закінчитись, хай цей кінець настане тільки тоді, як кожен із нас поляже, захлинувшись власною кров'ю.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

історіякапітуляціякінець

Мене підігрівала ще одна подія в історії, вона теж випала на Пурим. Це було 1946 року, коли тривав Нюрнберзький процес, на якому судили нацистів за ті звірства, що вони влаштували з єврейським народом. Здавалося, сьогодні напрошується новий суд, щоби Бог звершив Свою роботу в Україні. Пам'ятаю, гуляючи із собакою, я почав молитися: «Доки, Боже?!». І раптом мене пронизала думка: у Книзі Естер жодного разу не згадується ім'я Бога, проте видно, як багато всього, що наблизило перемогу, було скоєно людьми. І Мордехай, і Естер зробили щось доленосне для свого народу. Отже, Бог непомітно діяв у той історичний момент через цих людей. Мене немов осяяла думка і змусила придивитися до сьогодення. Здавалося, що Бог у тому, що відбувається в Україні, наче не бере участі. Але не можна не відзначити, як сильно нам допомагають ті ж поляки, англійці, нідерландці, американці, румуни. Це наводило на думку, що Бог, як і раніше, втручається в історію і творить перемогу руками людей.Тієї ж секунди з мене немов упав якийсь гнітючий тягар. Я усвідомив, що ми звикли перекладати частину відповідальності на Бога, тоді як це безпосередньо наша роль. Це чудово пояснюється одним діалогом між Творцем і людиною, який я побачив на картинці в інтернеті. На запитання: «Боже, чому Ти все це допускаєш?» — Господь відповів: «А чому ви це допускаєте?». Виявляється, ми – Його руки і ноги. Ми відповідальні за те, що відбувається. І під Його благословенням зможемо мало-помалу змінювати сценарій того, що відбувається.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Богвідповідальністьвійна