Є така історія про чоловіка, який зупинив музиканта на вулиці в Нью-Йорку й запитав, як потрапити до Карнегі-холу. «Працею, лише працею», — відповів на те музикант.

— Б. Трейсі, Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час

історіякарнегі-холмузикант

Д. А. Карсон (The Difficult Doctrine of the Love of God [Wheaton, III.: Crossway, 2000], 39, 43) пише: «Отже, Бог відкривається нам як Той, чия любов навіть у вічності, ще до створення будь-чого, була орієнтована на іншого, чого не можна сказати, приміром, про Аллаха. Водночас, оскільки Бог Біблії єдиний, така множинність у єдності не скасовує Його абсолютно доречну самозосередженість... У любові Бога завжди була присутня орієнтація на іншого... Ми друзі Богові внаслідок Божої любові всередині Трійці, яка з настанням повноти часів виразилася так, що план спокути, який виник у розумі Бога у вічності до створення світу, вторгся в нашу просторово-часову історію у винятково точний момент».

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богвічністьісторія

Тому Він вписав Себе в історію людства як головного героя (Ів. 3:16).

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богголовний геройІван

Твоє життя продовжує в собі історію всіх тих, хто зробив у нього свій внесок, сформувавши в тобі все те добре й хороше, правильне та прекрасне, і тих, кого вже немає з нами. І ти сам можеш жити в такий спосіб, щоб майбутнє покоління пишалося тобою, вплітало б твою історію у своє життя.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

внесоквплітатижиття

Перед тим як ми розгорнули бойові дії у 2004-му, я розповів хлопцям у підрозділі історію трьохсот спартанців, які загинули під Фермопілами. Після битви перські загарбники осквернили тіло ватажка спартанців: вони відтяли йому голову та настромили її на спис. А через рік спартанці здобули власну рішучу перемогу, й багато хто вимагав від короля, щоб із тілом переможеного генерала зробили те саме. Спартанський король відмовився це робити, сказавши: «Такі речі більше пасують варварам, а не грекам, у подібному вчинку вони побачать свою перемогу над нами. Боги забороняють мені схвалювати таку поведінку навіть із ворогами! Досить і того, що я задовольняю народ Спарти належними діями й належними словами». Я хотів, щоб мої хлопці знали, що, хай би якими підступними, хай би якими не цивілізованими були їхні вороги, від вояків очікують поєднання хоробрості та жорстокості в бою із великодушністю та гуманністю в перемогах. Я розповів їм цю історію, бо хотів, щоб ми мали модель для наслідування, і ще тому, що хотів показати їм: те, про що я просив, не було неможливим.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

воякигуманністьісторія

Брак історичної свідомості часто призводить до того, що в людині починає переважати самомилування.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

бракісторіялюдина

Не відаючи минулого, ми губимось у теперішньому та боїмося майбутнього. Обізнаність із історією свого народу, своєї родини, своєї країни може зробити нас більш стійкими, особливо ж тоді, коли ми розуміємо, що пов'язує нас із тими людьми, котрі жили раніше від нас. Нещодавно я прочитав про результати дослідження розумової ригідності дітей. Виявилося: що більше дітлахи знали про свої родини та їхні історії, то стійкішими вони були.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

знанняісторіямайбутнє

Корінь слова «авторитет» походить від латинського дієслова «augere», що означає рости, збільшуватись або збагачуватись. (Від цього ж кореня пішли слова «автор», «авторитарність» і «приріст».) Історія цього слова показує, що поняття «авторитет» колись пов'язували зі здатністю взяти на себе відповідальність за результат.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

авторитетвідповідальністьзростання

По-перше, приклад має бути правдивим. Він також має бути скромним. Громада не стане добре сприймати особисті історії, в яких сам проповідник виглядає завжди в героїчному світлі.

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

громадаісторіяправдивість

Джон Кіллінгер писав, що в пуританській традиції релігійного пробудження звичайною справою були проповіді тривалістю від однієї години сорока п'яти хвилин до двох годин.

— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди

історіяКіллінгерпробудження

Особисто я завжди ношу із собою свою проповідь. Ніколи не знаєш, у який саме момент Бог благословить тебе історією, прикладом або ідеєю, що прояснює уривок. Як багато років тому влучно підмітив Вільям Сенгстер, проповідник нагадує рибальський траулер, який раз по раз закидає сітки і витягує з води все підряд, щоб уже пізніше відокремити хороше від поганого.

— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди

Богідеяісторія

Якщо самому проповідникові не спадають на думку думки про якусь людину, історії, ситуації, які можна було б використати як приклад, то істина щонайменше не стосується справи. А в гіршому випадку взагалі не є такою. Про істину, яку не можна застосувати в житті, не варто навіть заводити розмову.

— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди

думкаісторіяприклад