Час жорстокий. Нечесний. Роз'ятрювальний. Але не можем від нього ховатись. Маєм проживати його, хай навіть і так. Роз'ятрювально. Жорстоко. Казати йому, що ніколи не зможе забрати всього. Наприклад, виривати із цього часу частинки, перетворювати на літературу. І, якщо ми все робимо правильно, то ця література завжди нам кричатиме: «Я про тебе! Я тепер і назавжди про тебе!». Тепер я думаю, що це те, чого нам зараз треба від літератури найбільше. Щоб ця книжка, цей вірш, цей текст - із яких би речень вони не складались говорили так: «Ти не сам». «Ти ніколи не будеш сам». «Ти є тут». «Ти також із тих, хто є тут». «Це про тебе». «Це тепер і назавжди про тебе».

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

віршжиттякнига

Зараз я думаю, що читати його на тій презентації не було б жорстоко. Це наш час - а жорстокість. Це наш час такий. Нечесний. Знущальний. Роз'ятрювальний. Це наш час такий, а не письмо. Письмо це спосіб заперечити часу. Сказати смерті: «Ти не зможеш забрати від мене всього». Література — це наш спосіб вирвати себе з часу. І вирвати щось для себе. Література означає стати серед цього часу — нечесного, знущального - і сказати: «Ти ніколи не зможеш забрати від мене всього». Написати означає вирвати дещо, якусь частинку життя, і сказати комусь: «Це назавжди про тебе. Це тепер і назавжди про тебе». Ось виють сирени тривоги, а жінки несуть дітей у підземний паркінг. Жінки втомлені, а діти — закутані в гори одягу, бо невідомо, скільки доведеться просидіти. Це про тебе.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

дітижиттялітература

Єсенін, який стояв за спиною руского солдата, ще раз увиразнив, хто стоїть за спинами в нас. Ми ніколи не були самі у важкі часи, бо наша культура також е в рюкзаках. З нами Євген Плужник, у смутку й скорботі за вбитими. Василь Стус вболіває за нашу непокору й твердість чи то в окопі, чи в полоні, а чи в укритті під час тривоги. Франко нагадує про неохопний обсяг праці й нескінченність боротьби. З нами Хвильовий, і Сосюра, і Олесь, і Теліга, і Леся, і Котляревський, і Сковорода, і Чубай, і Вінграновський, і письменники на еміграції, і ті, яких ми ставимо в канон літератури, і ті, до яких у нас багато питань, і розстріляні, і залякані, і не зламані, і щасливі, і знедолені, і мертві, і живі, і перероджені в наступних поколіннях, і Шевченко. Завжди, міцно і постійно - Шевченко. Мегауспішний колишній раб Шевченко. Який нікуди не зникає. Який присутній тут вже двісті років.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

Єсенінкультуралітература

А Ростислав Семків у відосі, який я дивився того ж дия, дав найкращу відповідь, кажучи серед іншого таке: «Російська література це література, яка не працює». Для мене це досі найбільш влучне пояснення. Російська література здебільшого імперська, шовіністична, антиукраїнська, ксенофобська, підлабузницька до кожної своєї влади і має ще багато неприємних характеристик. Російська культура загалом е маркером ідеології, засобом впливу, інструментом поширення велікоруских ідей. Але насамперед йдеться навіть не про це. На глибинному рівні важить те, про що говорить Семків. Навіть на своїх віршах про листочок і квіточку вони виростають вбивцями і гвалтівниками. Тож знову: яка ціна національній літературі, якщо нація впродовж історії лише краде, вбиває і влаштовує геноциди?

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

геноцидімперіякультура

Я вважав себе людиною, яка любить літературу і незле в ній розуміється. Старався багато читати, писав трохи свого. Але, їдучи на війну, не взяв жодної книги, окрім хіба що польової Біблії, яка залишилась в Яковлівці, біля Краматорська.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

Бібліявійнакниги

Нам потрібна нова література, яка буде антивоєнною, але не антимілітарною. Література звикла засуджувати зброю. А має натомість відокремити тих, хто зі зброєю нападає, від тих, хто зброєю захищається. Наразі це найкраще зрозуміло нам, українцям. Ми ніколи не відмовимось від вміння стріляти, бо це питання на шої безпеки. І наша література завжди засуджуватиме агресора, але ніколи не висловиться проти зброї. Будь-яка здорова література є антивоєнною. Але відтепер і назавжди в українських заводських настройках по замовчуванню буде намір дати відсіч цілою нацією, якщо цю війну проти нас хтось знову розпочне.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

агресорвідсічвійна

У три роки Тімоті вже вмів читати, хоч його батьки не надто докладали для цього зусиль. Після прочитання «Злету і падіння Третього Райху» Вільяма Ширера й особливо «Енциклопедії» Функа та Ваґналла в дітлахів цього сімейства з'явилася любов до історії та науково-популярної літератури.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Ваґналлісторіялітература

Перше: читайте літературу з вашої сфери протягом принаймні години щодня. Зранку прокидайтесь трохи раніше й читайте тридцять-шістдесят хвилин книжку або журнал, де є інформація, яка допоможе вам стати більш продуктивним і ефективним у тому, що ви робите.

— Б. Трейсі, Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час

ефективністьзнаннялітература

ЩО ТАКЕ МІСІОНАЛЬНА МАЛА ГРУПА? Місійне мислення може і має пронизувати всі сфери церковного життя. Наприклад, спробуємо уявити, як міг би виглядати місійна мала група. Це не просто збори людей, які займаються конкретною євангелізаційною програмою (хоча це теж добре). Ні, її члени люблять місто і говорять про нього у позитивному ключі; їхня мова не переповнена благочестивими та пафосними фразами, малозрозумілими для стороннього термінами, немає в ній і зверхності чи ворожості. Вивчаючи Писання, вони застосовують Євангеліє до головних проблем та життєвого устрою оточуючих. Вони явно цікавляться літературою, мистецтвом і способом мислення, властивим цій культурі, і можуть брати участь у дискусії на ці теми як захоплено, а й критично. Вони виявляють щиру та глибоку турботу про бідних, щедро діляться своїми грошима, прагнуть чистоти та поваги у взаєминах із протилежною статтю, смиренно ставляться до людей інших рас та культур, а також не критикують інших християн чи інші церкви.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

євангелізаціякультуралітература

Хіба це не величезна проблема, що в багатьох галузях культури так мало християн? Абсолютно правильно. У образотворчому мистецтві, літературі та поезії, театрі та танці, філософії та юриспруденції, науково-дослідних центрах, провідних університетах, найбільш популярних журналах, серед топових журналістів, у головних фондах, на суспільному телебаченні, у кіноіндустрії та висококласних рекламних агентствах там практично не помітні або зовсім відсутні християнські голоси.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

впливкультуралітература