Отже, почнемо з Бога. За всім, понад усім, перед усім стоїть Бог; Перший у послідовному порядку, вищий за рангом і статусом, піднесений у гідності та честі. Як Першоджерело Він дарував буття всьому сущому, і все існує з Нього і для Нього. «Достойний Ти, Господи і Боже наш, прийняти славу, честь і силу, адже Ти створив усе, і завдяки Твоїй волі все постало і було створене!» (Об'явлення 4:11).

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богволягідність

У визначенні стосунків нам треба з чогось починати. Має бути десь фіксований центр, відносно якого вимірюється все решта, де не діє закон відносності, і ми можемо сказати: «Ось!», не роблячи жодних припущень. Таким центром є Бог. Коли Бог відкривав Своє Ім'я людству, Він не знайшов кращих слів, ніж «Я Є». Коли Він говорить від першої особи, то каже: «Я Є»; коли ми говоримо про Нього, ми промовляємо: «Він є»; коли ми звертаємось до Нього, то кажемо: «Ти є». Усі та все інше вимірюється від цієї фіксованої точки. «Я є Той, Хто Є» (Вихід 3:14), - говорить Бог. - «Я, Господь, не змінююся» (Малахії 3:6). Як моряк визначає своє місце посеред моря за сонцем, так і ми можемо отримати моральні орієнтири, дивлячись на Бога. Ми повинні починати з Бога. Ми маємо рацію тоді й лише тоді, коли перебуваємо в правильному положенні перед Богом, і ми помиляємося доти, доки перебуваємо в будь-якому іншому положенні.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богістинанезмінність

Хтось може побоюватися, що ми надмірно звеличу-ємо особисту релігію, що новозавітне «ми» витісняється егоїстичним «я». Вам ніколи не спадало на думку, що сто піаніно, налаштованих на один і той самий лад, автоматично налаштовані одне на одного? Вони звучать в унісон, бо налаштовані не одне на одного, а на інший стандарт, якому кожне з них повинне відповідати індивідуально. Так само сто поклонників, що зібралися разом, кожен з яких дивиться на Христа, в душі ближчі один до одного, ніж могли б бути, якби прагнули «єдності» та відвели очі від Бога в пошуках тіснішого спілкування. Соціальна релігія стає досконалою, коли очищується релігія особиста. Тіло зміцнюється, коли його члени стають здоровішими. Вся Церква Божа виграє, коли вірні, що її складають, починають шукати кращого та більш піднесеного життя.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богєдністьособисте

Я не хочу створити враження, ніби звичайні засоби благодаті не мають ніякої цінності. Безперечно, мають. Особисту молитву повинен практикувати кожен хри стиянин. Тривалі періоди роздумів над Біблією очистять і спрямують наш погляд; відвідування церкви розширить наш світогляд і примножить любов до ближніх. Служіння, праця й активність усе це добре, і кожен християнин повинен у цьому вправлятися. Але в основі всіх цих речей, надаючи їм сенс, буде внутрішня звичка споглядати Бога. Всередині нас ніби розвинеться нова пара очей, яка дозводить нам дивитися на Бога, в той час як наші звичайні очі бачать картини цього скороминущого світу.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БібліяБлагодатьБог

Так само і місце не має значення в цій благословенній справі - вірити в Бога. Піднесіть своє серце, хай воно спочиває в Ісусі, — і ви миттєво опинитеся у святилищі, хоч би це був вагон потягу, фабричний цех або кухня. Ви можете бачити Бога звідусіль, якщо ваш розум налаштований на любов і послух Йому.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвіраІсус

Оскільки вірити передбачає дивитися, це можна робити будь-коли. Жоден час не є кращим за інший для цього найсолодшого з усіх занять. Бог ніколи не ставив спасіння в залежність від новомісяччя, свят чи субот. Людина не може бути ближчою до Христа у Великодню неділю, ніж, скажімо, в суботу, 3 серпня, або в понеділок, 4 жовтня. Поки Христос сидить на престолі як Посередник, кожен день є добрим, і всі дні є днями спасіння.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богвірапогляд

Віра сама по собі не є заслугою - це заслуга Того, на Кого вона спрямована. Віра — це перенаправлення нашого зору; це відмова зосереджуватися на спогляданні себе та перенесення фокусу на Бога. Гріх викривив наше бачення всередину і зробив його спрямованим на себе. Невіра поставила нас самих на місце Бога, і це небезпечно близько до гріха Люцифера, який сказав: «Я поставлю свій престол над престолом Божим». Віра дивиться назовні, а не всередину, і все життя починає вибудовуватися відповідним чином.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богвірагріх

З усіх чеснот віра найменше схильна зосереджуватися на собі. Вона за своєю природою майже не усвідомлює власного існування. Подібно до ока, яке бачить усе перед собою і ніколи не бачить себе, віра зайнята Об'єктом, на який вона спирається, і зовсім не звертає уваги на саму себе. Дивлячись на Бога, ми не бачимо себе - благословенне звільнення!

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богвіразвільнення

Весь зміст богонатхненного Слова повністю узгоджується з тими кількома текстами, які ми процитували. Він підсумований у Посланні до Євреїв, де нам дається настанова торувати життєвий шлях, «дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса» (Євреїв 12:2). З усього цього ми дізнаємося, що віра це не одноразовий акт, а безперервний погляд серця на Триєдиного Бога.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвіраІсус

«Звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні вія 14:19). Дійсно, Ісус навчав, що Він творив Свої діла, завжди тримаючи внутрішній погляд на Отці. Його сила полягала в тому, що Він постійно дивився на Бога (Іва-на 5:19-21).

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвіраІсус

Наша пересічна людина, читаючи це, зробила б важливе відкриття. Вона помітила б, що «поглянути» й «увірувати» - це синоніми. Дивитися на старозавітного змія - це те саме, що вірити в новозавітного Христа. Тобто дивитися і вірити - це одне й те ж саме. І наш герой би зрозумів, що в той час, як Ізраїль дивився очима, віра здійснюється серцем. Думаю, він дійшов би висновку, що віра - це погляд душі на Бога-спасителя.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богвірадивитися

Якщо ви прагнете пізнати Господа, одразу ж приходьте до відкритої Біблії, очікуючи, що вона промовлятиме до вас. Не приходьте з думкою, що це просто річ, якою можна розкидатися. Це більше, ніж річ, — це голос, слово, саме Слово живого Бога.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БібліяБогголос