Можна також стверджувати, що найсерйозніша проблема сьогодні для церкви – це наша нездатність порозумітися з невіруючими. Хіба не велика біда, що євангельська церква мешкає в культурному глухому куті, нездатна зрозумілою мовою пояснити Євангеліє більшості американців, і що її ніби турбує лише власна влада, а не загальне благо? Зрозуміло, біда.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

американціблаговлада

Царська гідність Ісуса не схожа на правління земних владик, бо Він розширює Свій вплив терплячим служінням, а не примусовою владою. Ми входимо в Його Царство не за допомогою сили, а в слабкості покаяння і нового народження (Ів. 3), уподібнившись дитині (Мв. 18:3, 4).

— Т. Келлер, Центровая Церковь

владагідністьдитина

Коли ти отримуєш більше влади, доводиться набагато більше докладати зусиль, аби домогтися, щоб люди могли тебе виправити. Коли у твоїх руках перебуває багато влади, люди перестають казати, що ти зробив неправильно. Дедалі частіше тобі доводиться запитувати в самого себе: «Як же мені стати кращим?». Коли наділені владою особи оточені тими, хто завжди з усім погоджується, — підлеглими, якими керує страх, або підлабузниками, котрі сподіваються отримати чергове підвищення чи якусь іншу винагороду, — вони поступово втрачають чіткі особистісні орієнтири, що допомогли їм цю владу здобути. А часом вони втрачають і самих себе.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

виправленнявладавтрата

Відповідно до другого підходу слова «Ісус сидить праворуч від Бога» не означають те, що вони означають буквально. Їх слід розуміти духовно, за допомогою тлумачення укладеного в них символізму. І тоді стає зрозуміло, що йдеться про владу Христа в царстві Його Отця. За допомогою вознесіння і сидіння на небесах Він узяв у Свої руки кермо духовного правління, тож наш Спаситель одночасно і наш Господь, і наш Цар. Використання цього образу пояснюється давньосхідним звичаєм, за яким спадкоємець престолу ставав співправителем, а його трон розташовувався по праву руку царя, тобто з боку тієї руки, в якій цар тримав скіпетр влади.

— Д. Брей, Бог

БогвладаГосподь

Метою авторитету ніколи не повинно бути самозвеличення чи накачування батьком свого его. Чистий авторитет походить від безкорисливого прагнення дарувати переваги тим, хто знаходиться під вашою владою та авторитетом. Метою має бути користь для тих, хто підпорядковується вашому авторитету. Саме таке розуміння інституту влади татусям потрібно практикувати й передавати майбутнім поколінням.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

авторитетвідданістьвлада

Метою встановлення істинного Божого Царства було поширення Його влади, волі та характеру з неба на землю. Бог бажає проявляти Свій славний характер, мудрість, праведні суди й наміри в земному царстві через людей. Людина була створена за образом і подобою Бога та наділена талантами й здібностями, щоб виконувати Його волю на землі. Кінцевою метою Творця було принести небеса на землю і явити Свій вплив у земному світі.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

Богвладаволя

Одна тільки пристрасть до науки ледь не спокусила його: він міг на суддівські кошти замовляти собі книжки. Обміркувавши по справедливості, він, однак, повернув рішення своє на краще, розсудивши, що вищою є правда, яка забороняє, аніж влада, яка дозволяє. Це дрібниця, але "вірний у малому і багато в чому вірний". Не може бути порожнім слово, що вийшло з вуст Істини Твоєї: "Якщо ви в неправедному багатстві не були вірні, то хто повірить вам правдивому, і якщо в чужому не були вірні, то хто дасть вам ваше?"

— А. Аврелий, Исповедь

вірністьвладакнижка

Проблема відсторонення. Не Майдан це відкрив – можливо, поглибив: певне відсторонення українських протестантів від суспільного життя. Ми, якщо і молимося за народ і владу, то лише десь собі в кімнаті (що важливо і добре), але не з народом і не на Майдані. Боюся, що ми, протестанти, від світу цього ізольовані більше, ніж Христос.

— М. Романюк, Пасторський щоденник

владаізоляціяМайдан

Сатана вклав у голови наших далеких предків ідею, що вони можуть стати "як боги", - можуть влаштувати все по-своєму, так, наче б вони створили себе самі; що людина може бути сама собі господарем і винайти для себе якесь щастя, від Бога незалежне.

— К. Льюис, Просто Христианство

богивладаголова

"Найкращі лідери - це ті, хто розуміє, що влада протікає через них, а не виходить від них."

— К. Бланшар, Дар лидера. Как научится влиять на людей

авторитетвладавплив

Для будь-кого, хто вірить у Божий суд, як і для Адама та Єви, наслідком гріха стає страх Бога. Бог перестає бути близьким другом, Його починають свідомо уникати. Ситуація аналогічна нашому ставленню до представників влади. Якщо ми не порушуємо закон, зустріч із поліцейським не викликає в нас негативних почуттів. Нам навіть буває приємно, коли ми бачимо поліцейську машину. Це надає відчуття безпеки, бо ми знаємо, що поруч є захист від можливих порушників закону. Якщо ж ми самі порушуємо закон чи правила, наше ставлення зовсім інше. Нас охоплює неприємне відчуття, коли в дзеркалі заднього виду з'являються сигнальні вогні патрульної машини. Робота поліції не змінилася, змінилося наше ставлення до неї.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

Богвладагріх

Згідно з логотерапією, оце прагнення знайти сенс життя є основною мотиваційною силою людини. Ось чому я веду мову про «волю до сенсу» на противагу принципу задоволення (або, як ми також можемо його назвати, «волі до задоволення»), на якому ґрунтується Фрейдівський психоаналіз, а також на противагу до «волі до влади», на якій зосереджена Адлерiвська психологія, що використовує термін «прагнення до вищості.»

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

Адлервладазадоволення