«Мама вийшла з дому в гості, і це її врятувало, — з болем ділилася Саша, наша студентка з Херсона. — У нашу квартиру влучив снаряд. Усе, що нажито роками, було знищено за секунду».

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

війнавтратадиво

Найважчі емоції відчуваєш під час зустрічі переселенців із дітьми. Я ніколи в житті не бачив таких переляканих дітей. Вони вийшли з автобуса разом із мамою. Змучені та втомлені, ніби квітуче життя вийняли з них. Двоє хлопчиків 7 і 13 років та дівчинка 10 років. У руках вони тримали якісь сумки. Озиралися на всі боки. Боялися заговорити. Ми допомогли влаштувати Наталі невеликий побут в Івано-Франківську, що було не так просто. Я дізнався, що Наталя боїться дітям розповісти про загибель батька. Вони були впевнені, що їхній тато, як і раніше, на фронті. Леонід із 2014 року брав участь у бойових діях, тому їм було звично, що батька немає з ними. Я добре пам'ятав Леоніда. І як непросто зараз жити і бачити, у якій ситуації перебуває його сім'я, змушена виживати. Час від часу я намагався дітей чимось порадувати, пригостити морозивом. Хотілося зробити їм приємне, адже вони повинні бачити в житті щось світле і радісне, крім війни, якою їм довелося насититися понад міру. Також я розумів, що одного разу дітям доведеться зіткнутися з реальністю, що їхній тато загинув. Хтось повинен буде їм сказати. Наближалося свято Великодня, і мені спало на думку, що це якраз той самий випадок, коли можна дітям відкрити правду. Свято й усвідомлення воскресіння Христа може послужити більш глибокій розмові. Я попросив дозвіл у Наталії, щоби поговорити з дітьми про загибель їхнього батька. Після богослужіння в церкві ми пішли в кафе. Я замовив їм морозиво. Коли вони розговорилися, я запитав у них: - Діти, а скажіть, що таке Великдень? Вони, звісно, відповіли, як їх навчили в недільній школі. Я уважно вислухав і підхопив нитку їхніх міркувань про воскресіння Ісуса Христа: Знаєте, діти, Бог Отець воскресив на Великдень Свого Сина, і це дає нам обіцянку, що кожну померлу людину Бог також одного разу воскресить. Я бачив, що діти перетворилися на слух, намагаючись мене зрозуміти. Як не було важко, я повідомив їм: Діти, свято Великодня дає особисто вам обіцянку, що ваш тато одного разу теж воскресне... і ви з ним зможете побачитися. Я впевнений, що одного разу Бог — а про це свідчить остання книга Біблії — витре кожну людську сльозу. А отже, нас точно не мучитимуть питання, чому те чи інше сталося з нами на землі.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Батькобільвеликдень

Явний непомірний страх, занепокоєння або розчарування, коли наші ідоли під загрозою. Якщо ми втрачаємо щось хороше, ми засмучуємося, але, втративши ідола, ми невтішні.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

втратазанепокоєннязасмучення

Є люди, котрі не живуть наявним у них життям; вони поводяться так, ніби лише готуються, докладаючи всіх можливих зусиль, щоб колись потім, у невідо- мому майбутньому, почати жити справжнім, якимось іншим, але не цим теперішнім, своїм життям. І доки вони це роблять, час минає повз і невідворотно втрачається. (Антіфон V ст. до н. е.)

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

Антіфонвтратажиття

Коли ти отримуєш більше влади, доводиться набагато більше докладати зусиль, аби домогтися, щоб люди могли тебе виправити. Коли у твоїх руках перебуває багато влади, люди перестають казати, що ти зробив неправильно. Дедалі частіше тобі доводиться запитувати в самого себе: «Як же мені стати кращим?». Коли наділені владою особи оточені тими, хто завжди з усім погоджується, — підлеглими, якими керує страх, або підлабузниками, котрі сподіваються отримати чергове підвищення чи якусь іншу винагороду, — вони поступово втрачають чіткі особистісні орієнтири, що допомогли їм цю владу здобути. А часом вони втрачають і самих себе.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

виправленнявладавтрата

Можна забрати в когось будинок. Можна забрати ще й їжу та гроші. Можна позабирати ще й одяг, свободу і навіть дітей. Можна забрати в людини все, от тільки її самовиправдань забрати не вдасться. Ми маємо відмовлятися від своїх самовиправдань самі, інакше вони залишаться з нами назавжди.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

вибірвідмовавтрата

Тільки той не втрачає нічого дорогого, кому все дорого в Тому, Кого не можна втратити. А хто це, як не Бог наш.

— А. Аврелий, Исповедь

Богвзаєминивіра

Існувало дві філософських школи. Перша виступала за те, щоб з'їдати пайку негайно. Це мало подвійні переваги: угамування найгостріших голодних нападів болю принаймні раз на день і захист від імовірної крадіжки або втрати пайки. Інша група, яка відстоювала розподілення пайки на кілька порцій, вдавалася до інших аргументів. Урешті до неї я й приєднався.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

більвибірвтрата

Йосип Бейлі написав таку молитву: "Я плачу, Господи, плачу, бо не можу говорити. Слова тонуть у страхах, болю, скорботах, втратах, ранах, але сльози... Ти розумієш мою безсловесну молитву. Ти чуєш. Господи, витри сльози мої, всі сльози, не в майбутньому, на небесах, але тут, зараз." Ось така молитва сходить з наших вуст, коли ми перестаємо прикидатися перед самими собою, оточуючими людьми і Господом.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

Бейлібільвтрата

Є практика, що називається «служіння присутністю». Вона знайома тим, хто пережили трагічну втрату. Це служіння полягає в тому, що люди, які вас люблять, приходять побути з вами, коли ви проживаєте трагедію. У ту мить, коли ні благонамірені слова не здатні втішити, ні турботливо приготована запіканка не перебʼє гіркоти у шлунку, а надіслані з добрими намірами квіти не приховають гостроти вашого відчаю, ці люди сідають поруч і пропонують вам тихе запевнення близькості, дар присутності. Вони тут і нікуди не підуть. Ваше величезне й жахливе горе не викликає в них ні страху, ні відрази. Навіть якщо ви їх відштовхнете чи благатимете піти, вони відмовляться задля блага вашої душі. Повторюю, ця практика називається «служіння присутністю». І Бог досконало володіє нею. «Сам Господь буде йти перед тобою. Він буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе. Тож не бійся і не тривожся» (Втор. 31:8).

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

Богвтратагоре

Втраченим я назвав би той час, у якому ми не жили як люди, не збирали досвід, не вчилися, не творили, не насолоджувалися і не страждали. Втрачений час - незаповнений, порожній час.

— Д. Бонхёффер, Сопротивление и покорность

втратадосвідлюди

Поспіх може призвести до втрати відчуття Божого покликання.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

Богвідчуттявтрата