Усі травми й поранення містять у собі одну важку спільну правду. Із плином часу може виявитися, що перешкодою, котра не дозволяє нам одужати, є не отримана травма, а ми самі. Наше рішення не забувати про отриману травму, постійно тримаючи, так би мовити, душевну рану відкритою набагато довше, ніж треба, перетворюється в нашій свідомості на тяжко виборений шрам. Нас непокоять не самі речі, що з нами трапляються, а ті рішення, які ми ухвалюємо стосовно цих речей.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Багато кому здається, що ветерани стають алкоголіками й наркоманами, щоб забути все, що вони бачили на війні. У деяких випадках це дійсно так. Але ця правда лише часткова і дуже викривлена. Набагато частіше ветерани вдають- ся до пиятики та наркотиків, щоб замінити цим те, що їм давала війна.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Звичайно, страх не може автоматично породжувати хоробрість. Травма не обов'язково спричиняє інсайти. Труднощі не завжди роблять нас кращими. Біль може зламати нас або ж зробити мудрішими. Страждання може нас зруйнувати або навпаки зміцнити. Страх здатен як поставити нас на коліна, так і зробити хоробрішими. І тільки стійкість має значення, бо саме вона визначає результат.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя