Як же це нестерпно для душі переселенця — перебувати далеко від рідних місць і сумувати за всім чудовим, що ти мав колись. Я не раз згадував наш сніданок рано-вранці 24 лютого, коли почалася війна. Як часом не вистачає того відчуття дому, тієї рідної обстановки. Неможливо пояснити її особливість, але, здається, що саме в ній ти захищений сильніше. Переселенець багато чого б віддав, щоби повернутися додому. Кожен розуміє, що зараз це не-можливо. Усе, що залишається: вихоплювати з реальності миті, що нагадують про рідний дім.
— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім