Не всякий досвід ми отримуємо акуратно запакованим і з готовою мораллю наприкінці. Дуже довго я почувався ніяково. Але те все збиралося до купи і зрештою я збагнув ось що: коли я дивився на ветеранів у шпитальних ліжках, то бачив усіх їх по-різному. Я не бачив перед собою тих, хто потребує благодійності, я бачив лише тих, кому були потрібні випробування. Я бачив людей, чиєю найбільшою травмою, як доведе час, була не втрата кінцівки чи зору, а втрата приналежності до команди, втрата свого призначення. Тож якщо припустити, що то все ж таки було осяяння, воно прийшло до мене тільки тому, що завдяки рокам практичного досвіду я зміг подивитися на моїх колегветеранів не так, як дивилося на них чимало інших людей.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя