Постарайтеся присвятити один із трьох-чотирьох пунктів проповіді сумнівам і запитанням невіруючих.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

відповідьвірадуховні питання

Неможливо проповідувати місту з передмістя, а з міста передмістю можна. Місто подібне до величезного серця, яке притягує до себе людей, а потім відсилає їх назад. Студенти приїжджають у місто на навчання, закінчують виші і рухаються далі. У містах молоді люди зустрічаються, одружуються і переїжджають у передмістя, щоб розпочати сім'ю. Іммігранти прибувають у місто і селяться в етнічних анклавах, але, накопичивши коштів і закріпившись у країні, перебираються в передмістя, де знаходять просторіше житло для сім'ї, що зростає. У кожному разі йдеться про рух із центру назовні.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

імміграціямістопередмістя

Інакше кажучи, ми показуємо своїм слухачам, що щасливий кінець їхні життєві сюжети можуть знайти лише в Ісусі. Потрібно переказати культурний наратив у Христі.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

життєві сюжетиІсускультура

У заключення Карсон пише: «Ми не маємо права вибирати тільки один із цих мотивів і робити натиск виключно на нього». В цьому криється одна з самих серйозних небезпек для проповідників і благовісників.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благовістявибірКарсон

Іноді проповідь здається нам нудною, бо вона занадто затягнута (або, навпаки, коротка), щоб захопити слухачів. Сприйняття часу в людини взагалі одне з найбільш залежних від культури. Люди і культури дуже різняться в тому, як вони розуміють запізнення або фразу «занадто довго». У Сполучених Штатах афро- та латиноамериканські християни проводять служіння, в яких спів, молитва та проповідь займають щонайменше наполовину більше часу, ніж допускає тривалість концентрації уваги та відчуття комфорту в білого англомовного населення.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

афроамериканцікомфортконцентрація

Проповідуйте Христа з будь-якого уривка Писання. Головний спосіб уникнути повчальних проповідей - бачити Ісуса в будь-якому місці Писання, розуміти сенс біблійного тексту у світлі подвигу Христа. Якщо до кінця проповіді ви не вказали слухачам на Ісуса, у них складеться враження, що проповідь головним чином говорить про них - про те, що вони повинні робити. Однак із таких уривків, як Луки 24:13-49, ми знаємо, що Ісус розумів усе Писання як свідоцтво про Нього і Його спасительний подвиг. Це не означає, що автори всіх книг Біблії навмисне відсилали читачів до Ісуса, але якщо поглянути на будь-який уривок у контексті всього біблійного канону, цілком можна розрізнити сюжетні лінії, що ведуть до Христа.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

ІсусПисанняподвиг

Але справи любові, хоча в них і втілюються євангельські істини і їх неможливо відокремити від проповіді Євангелія, не слід ототожнювати з самою Доброю звісткою.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

відокремленняЄвангелієзвістка

Молодих світських людей проповідь інтригує не тоді, коли проповідники показують епізоди з улюблених фільмів, одягаються за молодіжною модою та хитромудро висловлюються, а коли вони настільки добре розуміють їхні серця та культурні тренди, що слухачі відчувають силу їхньої аргументації, навіть якщо не згодні з проповіддю. Тож справа аж ніяк не в стилях і не в програмах.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

аргументаціякультурамолодь

Мандрівний стиль життя Ісуса відображається в відсторонені від земної власності. Часто Він був гостем в домах інших людей, Він знав, що Боже покликання для Нього означає свободу від речей. Коли один чоловік запитав, що робити аби пізнати життя, Ісус сказав йому розпродати все, що має, віддати бідним і стати одним з Його учнів (Марка 10:21). Коли інший молодий чоловік шукав можливості йти за Ним, Ісус нагадав, що «мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де голови прихилити» (Матвія 8:20). Ми не знайдемо в Євангелії місця, де Ісус дратується через їжу, одяг чи притулок. Натомість чуємо його проповідь на горі, яка закликає учнів шукати найперше правди Його і праведності, а не турбуватись про їжу, напої, одяг, або те, що буде завтра (Матвія 6:25, 33).

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

відстороненняІсус Христосмандрівка

Крім того, щоб бути зрозумілим, потрібно говорити короткими реченнями. Рудольф Флеш у книзі "The Art of Plain Talk" "Мистецтво ясного мовлення" наполегливо стверджує, що ясність зростає в міру скорочення довжини речень. Згідно з його формулою, зрозумілі автори пишуть реченнями, що складаються в середньому з 17 або 18 слів, і не дозволяють ніколи, щоб у реченні було більше 30 слів. У записаній проповіді короткі речення допомагають утримати думку від виляння з боку в бік, і тому проповідникові легше запам'ятати свою проповідь.

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

автордумказапис

Однак звичка записувати проповіді покращує проповідування. Запис очищає думку від "плісняви", розташовує ідеї в правильному порядку і підкреслює важливіші ідеї. "Запис, - каже Френсіс Бекон, - робить людину досконалою, точною. Точною в думках і в мові."

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

думказаписзвичка

Як би там не було, але проповідник своїми першими 25 словами має привернути увагу слухачів. Захопливий початок обіцяє аудиторії, що проповідь варта того, щоб її прослухати протягом 30 хвилин.

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

аудиторіяпочатокпроповідник