Нотатки, цитати, історії

Те, що ми створені за Божим образом, означає, що наш потенціал невичерпний. У наших генах — божественні здібності. Ми подібні до Бога. Створені, щоб бути Його «образом», панувати, як Він, збирати ресурси нашої планети й формувати з них світ, у якому людство розквітатиме й розвиватиметься. Це лише половина історії. Ми створені також із пороху земного, «прах до праху, пил до пилу» - такі собі біорозкладні ємності. А отже, народжені з обмеженнями. Ми - не Бог. Ми смертні, а не безсмертні. Тлінні, а не вічні. Божий образ і порох земний. Потенціал та обмеження. Як учні Ісуса, маємо важливе завдання: навчитися розкривати влас-ний потенціал і водночас приймати свої обмеження.

— Д. Комер, Життя без поспіху

безсмертяБогБожий образ

Мені дуже подобається влучне формулювання Джона Ортберга: «Поспіх - це не лише безлад у планах. Це безлад у серці». Нерідко поспіх є ознакою чогось іншого. Чогось глибшого. Зазвичай він свідчить про те, що ми від чогось біжимо: від дорослішання без батька, дитячих травм, родинної історії, глибокої невпевненості, неповаги до себе, страху перед поразкою, патологічної неспроможності змиритися з обмеженістю людських можливостей або просто від нудьги повсякдення.

— Д. Комер, Життя без поспіху

безлад у серцівнутрішній станДжон Ортберг

Інакше кажучи, розум - портал у душу: чим наповнюєте, те й визначає напрям розвитку вашого характеру. Зрештою, життя лише сума всього, чому ви приділяли увагу. Це добра новина для послідовників Ісуса, які спрямовують левову частку уваги на Нього й усе добре, гарне та справжнє у світі. Але не для тих, хто віддає свою увагу цілодобовому інформаційному потокові гніву, занепокоєння й пристрасних драм або ж пліткам про зірок, пікантним скандалам чи іншому мотлоху масової культури.

— Д. Комер, Життя без поспіху

гнівдрамидуховність

Бо увага веде до усвідомленості. Усі мислителі із цим погоджуються. Містики наголошують, що нам бракує саме усвідомленості. Тобто в хронічному відчутті відчуження від Бога винен не Бог. Він усеприсутній, немає такого місця, де не було б Бога. І часу такого немає. Наше усвідомлення Його присутності — ось у чому нагальна потреба.

— Д. Комер, Життя без поспіху

БогБожа присутністьвідчуження

Поетеса Мері Олівер, яка присвятила життя духовним пошукам, хоч і не була християнкою, писала дещо схоже: «Увага — початок від-даності»." Поклоніння й радість випливають зі здатності звертати думки до Бога, який завжди поруч. Це наше основне завдання як послідовників Ісуса й водночас мішень диявольських замахів на нас.

— Д. Комер, Життя без поспіху

Богвідданістьдиявол

Поспіх руйнує стосунки. Любов вимагає часу, поспіх його не має. Він нищить радість, вдячність, здатність цінувати. Поспішаючи, люди втрачають нагоду ввійти в благодать миті. Він нищить мудрість, яка народжується з тиші, неквапливості. У неї свій ритм. Мудрість змушує чекати на себе чекати, доки внутріш ній голос вирине на поверхню бурхливого розуму, але не раніше ніж шторм думок поступиться штилю спокою. Поспіх нищить усе найцінніше: духовність, здоров'я, шлюб, сім'ю, осмислену працю, творчість, щедрість... назвіть будь-яку власну цінність. Поспіх - хижак-соціопат, що вільно гуляє суспільством.

— Д. Комер, Життя без поспіху

Благодатьвдячністьдуховність

Думка, до якої я веду, проста: надміру завантажене, стрімке життя на шаленій швидкості — нова норма західного світу — це отрута. Пси-хологи запевняють, що часто тривога — це перший дзвіночок, спосіб, у який душа повідомляє, що з нами точно щось не так та із цим треба щось робити, негайно. Нещодавнє дослідження засвідчило: тридцять дев'ять відсотків американців нині почуваються тривожнішими, ніж торік.

— Д. Комер, Життя без поспіху

внутрішній стандушазахідний світ

1. Ви змінюєте чергу в супермаркеті, бо інша видається корот-шою / швидше рухається. 2. Ви рахуєте автівки попереду й обираєте смугу, де найменше машин або яка хутчіше просувається. 3. Ви берете на себе стільки справ, що про якісь забуваєте.

— Д. Комер, Життя без поспіху

багато справвибір смугизабудькуватість

Ну й насамкінець визначення від Меєра Фрідмана, кардіолога, що увійшов в історію медицини завдяки обгрунтуванню теорії про особистості типу А: люди, які хронічно гніваються й поспішають, більш схильні до серцевих нападів. «Безперервне змагання й невгамовне прагнення людини пережити, зробити, встигнути якнайбільше за дедалі коротший проміжок часу». Саме Фрідман уперше вжив термін «синдром поспіху», коли зауважив, що в більшості його пацієнтів з ризиком розвитку серцево-судинних захворювань спостерігається нав'язливе «відчуття терміновості». 1 - глибоко вдихніть він заявив про синдром поспіху ще в п'ятдесятих.

— Д. Комер, Життя без поспіху

відчуття терміновостідедлайниздоров'я

Аміші, як й інші віддані послідовники Ісуса, нагадують нам: колись життя було значно, значно повільнішим. Без автівок, якими завжди треба кудись мчати, літаків, на які треба встигнути, безсонних студентських ночей з літрами кави, невпинного шквалу сповіщень на телефоні, нескінченних списків розваг, що чигають на нашу увагу. Дуже легко прийняти такий темп життя як норму. Але це не норма. Постійний дефіцит часу, до якого всі звикли, — явище порівняно нове. Як біологічний вид ми досі випробовуємо його на собі. І перші наслідки жахають.

— Д. Комер, Життя без поспіху

Амішідефіцит часудуховне життя

Нагадую: телефон насправді не працює на вас. Так, це ви його купуете. Проте вигоду він приносить багатомільярдній корпорації в Каліфорнії, а не вам. Ви не покупець, ви продукт. Купують вашу увагу, а з нею - душевний спокій.

— Д. Комер, Життя без поспіху

душевний спокійзалежністькористувач

Гарріс тлумачить це як «перегони озброєння для захоплення людської уваги». Компанія отримає гроші тоді й лише тоді, коли заволодіє вашою увагою. Тенденція лякає: з кожним роком тривалість нашої концентрації скорочується. У 2000 році, ще до цифрової революції, вона стано-вила дванадцять секунд - уже тоді лишалося небагато простору для маневру. Але відтоді цей показник зменшився до восьми секунд. Для порівняння: золота рибка здатна утримувати увагу дев'ять секунд. Ага, саме так. Ми поступаємося золотій рибці.

— Д. Комер, Життя без поспіху

звичкизосередженістьінформаційне перевантаження