Господь передбачив для нас спроможність бачити Його, жити з Ним і черпати наше життя з Його усмішки.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

баченняБогГосподь

Концепція взаємопроникнення дозволяє зберегти індивідуальність Особ Трійці, стверджуючи в той же час, що кожна Особа бере участь у житті двох інших. Для вираження цієї ідеї часто використовується образ "спільності буття", в якому кожна Особа, зберігаючи свою індивідуальність, проникає в інші і, у свою чергу, переймається ними.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

буттявзаємопроникненняіндивідуальність

Келлер писав: «Неможливо духовно зростати без глибокої участі в житті інших віруючих людей. Ви не можете жити християнським життям без спільності з друзями-християнами, без церковної сім'ї, у якій могли б знайти душевний спокій, розуміння та підтримку».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

друзіжиттяКеллер

Церква стала одним із небагатьох місць, де люди знаходили спілкування. Звичайно, у місті були й інші місця, куди люди приходили, щоб, наприклад, поспілкуватися, обмінятися новинами, але найбільше проявила себе церква. Вона заповнювала фізичні потреби, надавала емоційну і духовну підтримку.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

війнадуховна підтримкаемоційна підтримка

«Однаковість — головний ворог єдності». Не знаю, хто автор цієї фрази, але я часто її чув від Сергія Вікторовича Саннікова, одного з провідних богословів та істориків України, і розмірковував. Повна однаковість не робить нас єдиними (однакова форма, наприклад, не завжди запорука єдності в команді). До цілого швидше приводить різниця. Приклад тому наше тіло: різні члени роблять організм єдиним цілим. Однак нерозуміння відмінностей призводить до розбрату. Але якщо приймати носія іншої культури і стимулювати взаємний вплив, то це завжди тільки збагачуватиме. Це стане перехресним запиленням, після якого зав'яжеться плід і обов'язково буде врожай!

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

взаємний впливвідмінностієдність

Вважаю важливим знати й розуміти, що через покоління можуть відгукуватися не лише події та схожість життєвих сценаріїв, а й знайомства та дружба, яка показує, як усе взаємопов'язане, а не існує окремо. Це дуже співзвучно зі словами англійського поета Джона Донна, що кожна людина не може існувати сама собою, як острів, вона частина материка, частина суші. Я розумію свою причетність до коріння.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

взаємопов'язаністьДжон Донндружба

Більшість гостей на весіллі були переселенцями з півдня України. Уже сам факт радості з приводу створення нової сім'ї свідчив про важливу й дивовижну надію та майбутнє. Дивлячись на радість переселенців, мимоволі згадувалися слова матері Терези, яка на запитання, як домогтися змін у світі, відповіла: «Ідіть додому і любіть свою сім'ю». З іншого боку, якщо придивитися до тиранів, які розв'язують жорстокі війни, - від Гітлера до Путіна, — то за своєю суттю це самотні й нещасні люди, яким часом нікуди повертатися ввечері, крім розкішного, але холодного палацу, що захищає від недругів. Навколо них лише пристосуванці та корисливі люди, скуті низькими інтересами, здатні на корупцію та розкрадання. Тирани самі нещасливі й нікому на землі не дозволять бути щасливими. Така природа ущербної людини, яка досягла необмеженої влади.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

влададиктаторзміни

Пам'ятаю, зі мною зв'язалися представники пресвітеріанської церкви міста Евенстона, що недалеко від Чикаго. Ми обговорювали гуманітарні проєкти для українців, які постраждали від війни, як раптом Керол Вайнберг запитала: «Валентине, а під час війни хтось запитував про твої особисті потреби?». Я ніколи не замислювався про це. Здебільшого запитували про країну, народ, організацію, а особистими потребами керівника не заведено цікавитися.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

валентинвійнагуманітарні

Коли ми насолоджуємося спільним спілкуванням і відпочинком, коли ділимо трапезу з ближнім — у цьому всьому Бог також присутній серед нас. Церковна служба стоїть на своєму місці та виконує свою частину. Дозвілля вивільняє потенціал добрих взаємин між людьми, їхній зв'язок одне з одним повною мірою. Не можна ігнорувати, що це сприяє укоріненню людей у Бозі. Правдива стара істина: «Люди приходять до церкви через Бога, а залишаються в ній через людей». То чому ж нам не створювати більше приводів для радості та спілкування за трапезою і тим сильніше скріплювати узи дружби!

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Божа присутністьвідпочинокдозвілля

Надто часто я вбачав, що набування значущості, популярності та влади – це необхідні складові ефективного служіння. Правда, однак, полягає у тому, що це не покликання, а спокуси. Ісус запитує: «Ти любиш Мене?» Ісус посилає нас бути пастирями. Ісус обіцяє життя, в якому нам дедалі частіше доводиться простягати руки і дозволяти вести себе туди, куди з власної волі ми не пішли б. Він просить нас перейти від турбот про значущість до молитовного життя, від турбот про популярність – до спільного та взаємного служіння, від лідерства, що спирається на владу, – до проводу, в якому ми здійснюємо критичне розпізнавання, аби збагнути, куди Бог веде нас і наш люд.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаефективністьзначущість

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Перш за все, Ісус посилає дванадцятьох парами (див. Мр. 6:7). Ми постійно забуваємо, що нас посилають по двоє. Нести Добру новину самі по собі ми не можемо. Нас покликано проголошувати Євангеліє разом, у спільноті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

апостолиблаговістяЄвангеліє