Спільність часто є ще одним правилом християнської поведінки. «Добре, я маю читати Біблію, молитися, зберігати цнотливість і відвідувати збори». Однак спільність найкраще розуміти як шлях до виконання всього, що нам заповідав Христос.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Бібліявиконаннязбори

Сильні спільні переживання формують міцну спільність - наприклад, коли виживають під час повені чи борються фронті. Після пережитого загальний досвід стає підставою для глибокого, міцного зв'язку, який буває міцнішим за кровні зв'язки. Чим сильніше переживання, тим міцніший зв'язок. Коли ми переживаємо радикальну благодать Христа в покаянні та вірі, це стає найбільш вражаючою, найвагомішою подією нашого життя. Тепер, зустрічаючи людину іншої культури, раси або соціального становища, що набула такої ж благодаті, ми бачимо людину з таким самим досвідом смерті і воскресіння. У Христі ми обидва духовно померли і воскресли для нового життя (Рим. 6:4-6; Εφ. 2:1-6). І цей спільний досвід порятунку залишає в нас незабутній слід, глибший, ніж зв'язок із сім'єю, расою чи культурою.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Благодатьвіразв'язок

Спільність – це ключ до істинної духовності, оскільки ми зростаємо у пізнанні Бога, навчаючись впізнавати одне одного у спілкуванні.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

духовністьзростаннянавчання

Спільність формує розвиток характеру. У процесі навчання вчитель та учні контактують один з одним головним чином на рівні інтелекту. Вони не живуть разом, не їдять разом і, крім спілкування у класі, практично не мають соціального, емоційного чи духовного зв'язку. У випадку Ісуса та Його учнів ми не бачимо такого роду «класних» стосунків, та й між собою учні спілкувалися інакше. Ні, Ісус створив спільноту навчання та практики, в якому було достатньо часу для усвідомлення істини у міркуваннях, діалогах та застосуванні на практиці. Цей приклад передбачає, що ми найкраще вчимося і застосовуємо те, що дізнаємось, у дружній обстановці, у малих групах, а не лише в академічних умовах.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

істинаІсуснавчання

Спільність сама собою один із основних способів свідчити, виховувати учнів і навіть переживати близькість з Богом.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

близкістьБогвиховання

ВІСІМ КЛЮЧОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ БАЧЕННЯ: 1 Пропонує чітку модель ідеального майбутнього. 2 Зосереджується на майбутньому очима Бога та дає напрямок. 3 Засноване на викупних цілях Бога. 4 Не відповідає статус-кво. 5 Вимагає віри. Воно амбітне, але реалістичне. 6 Воно чітко передається іншим. 7 Спонукає людей діяти. Створює відчуття нагальності. 8 Воно є спільним баченням.

— Д. Вагенвельд, Т. Костер, ВИМІРЯЙТЕ ПУЛЬС СВОЄЇ ЦЕРКВИ 10 важливих ознак здорової церкви

баченнявірадія

Дух прагне занурити нас у божественне життя. Отець споконвічно насолоджувався спільністю у спілкуванні з Сином за допомогою Духа Святого, а Син насолоджувався спільністю з Отцем. Отже, наділяючи нас новим життям, Дух робить не що інше, як долучає нас до божественної насолоди спільністю.

— М. Ривз, Наслаждение Троицей. Упоительное единение с Богом Отцом, Сыном и Святым Духом

Духжиттязанурення

Покращення поведінки, що досягається внаслідок повчання, — це не розв'язання проблеми, хоча іноді воно і є етапом змін. Замість того, щоб лікувати психіку або засуджувати грішників, ми повинні напоїти самотню душу живою водою, яка доступна тільки в спільності, єднанні та братерстві.

— Л. Крабб, Целительная сила общения

братерствогрішникєднання

Думати метафорично означає знаходити спільну нитку між двома несхожими предметами, подіями тощо, і використовувати предмет, який більш відомий як засіб опису предмета, який відомий менше".

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

думатиметафораопис