Їм не було треба, щоб Келлер гуртував їхню спільноту, - вони й без нього добре проводили час разом. Їм було треба, щоб присутністю в їхньому житті пастор показував, що про них піклується.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

відносинипасторпідтримка

Готуючись до весілля, Армстронг поставила Кеті особисте запитання. Вона жадала почути неприкрашену правду. Невже Кеті справді влаштовувало бути номером два після чоловіка, попри те що вони закінчили семінарію разом? Невже її не засмучує, що вона не проповідує? «Я не номер два, — відповіла Кеті Келлер. - Ми служимо разом, і я щаслива, що можу бути вітром у його вітрилах»

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

АрмстронгКеллерКеті

Він співчував, що дівчині доводиться «проходити бісячі випробування». У попередньому листі Кеті жалілася на роботу в шкільній газеті, обурювалася редакторськими правками. Та він її особливо не розрадив. «Можу тебе запевнити, що це один із професійних мінусів письменництва. Зі мною не раз таке траплялося, — написав Льюїс. — Нічого із цим не поробиш!»

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

випробуваннядівчинаЛьюїс

«Він глибоко все відчуває з власного життєвого досвіду, а це виливається в проповіді, яким люди вірять, — сказала Дженет Ессіг, яка вступила на перший курс восени 1970 року. — Тімоті не лише говорив. Він по-справжньому слухав людей, і вони відчували його підтримку».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

віраДженетдосвід

Це слова ображеної жінки. Клементина не була декором, а мала мудрість дерева, повного сов, і цей шлюб став не катастрофою, а тріумфом. Черчиллю вона подарувала приголомшливу вірність і дивовижну підтримку, що уможливило всі його досягнення.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

вірністьжінкамудрість

Церква стала одним із небагатьох місць, де люди знаходили спілкування. Звичайно, у місті були й інші місця, куди люди приходили, щоб, наприклад, поспілкуватися, обмінятися новинами, але найбільше проявила себе церква. Вона заповнювала фізичні потреби, надавала емоційну і духовну підтримку.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

війнадуховна підтримкаемоційна підтримка

Я пам'ятаю, як один рабин сказав, що щороку під час великоднього седеру євреї згадують про важкий період єгипетського рабства та величне визволення від гніту фараона. Це нагадування про те, що труднощі та негаразди — частина життєвого процесу. Вони обов'язково випадатимуть на долю людини. І в той самий час Бог, який був із праотцями в Єгипті й рукою Мойсея вивів їх, подасть руку допомоги і сьогодні. Він знає, як прокласти шлях через води Червоного моря. Не забув Він рецепт манни в пустелі. Тому мудрість євреїв: покладатися на Бога Ізраїлю і з Ним проходити через труднощі. Це докорінно відрізняється від підходу, коли життя уявляється людям тільки як сприятливі обставини, у яких їх завжди супроводжує удача.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Богвизаоленнявизволення

Біженець практично завжди травмований переїздом. Він перевантажений багатозадачністю, що виникла на новому місці. Він часто обтяжений необхідністю заробляти на життя складнішим способом, ніж робив би це вдома. Йому доведеться будувати взаємини з людьми, яких раніше він не знав. Колишні соціальні зв'язки залишилися в довоєнній порі, нові ж необхідно нарощувати.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

адаптаціябіженецьвзаємини

З досвіду гуманітарних місій можна винести важливе спостереження: поряд із наданням гуманітарної допомоги слід приділяти час питанням розвитку тих, кому допомагаєш. Як показує практика, люди значно менше страждають і швидше мобілізують свої сили, коли самі починають влаштовувати своє життя, шукають спосіб заробити, підтримують інших. Гуманітарка розслабляє людей. Тому завжди важливо забезпечувати нужденних і разом із рибою вручати їм вудки.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

біженцівудкагуманітарна

Найважчі емоції відчуваєш під час зустрічі переселенців із дітьми. Я ніколи в житті не бачив таких переляканих дітей. Вони вийшли з автобуса разом із мамою. Змучені та втомлені, ніби квітуче життя вийняли з них. Двоє хлопчиків 7 і 13 років та дівчинка 10 років. У руках вони тримали якісь сумки. Озиралися на всі боки. Боялися заговорити. Ми допомогли влаштувати Наталі невеликий побут в Івано-Франківську, що було не так просто. Я дізнався, що Наталя боїться дітям розповісти про загибель батька. Вони були впевнені, що їхній тато, як і раніше, на фронті. Леонід із 2014 року брав участь у бойових діях, тому їм було звично, що батька немає з ними. Я добре пам'ятав Леоніда. І як непросто зараз жити і бачити, у якій ситуації перебуває його сім'я, змушена виживати. Час від часу я намагався дітей чимось порадувати, пригостити морозивом. Хотілося зробити їм приємне, адже вони повинні бачити в житті щось світле і радісне, крім війни, якою їм довелося насититися понад міру. Також я розумів, що одного разу дітям доведеться зіткнутися з реальністю, що їхній тато загинув. Хтось повинен буде їм сказати. Наближалося свято Великодня, і мені спало на думку, що це якраз той самий випадок, коли можна дітям відкрити правду. Свято й усвідомлення воскресіння Христа може послужити більш глибокій розмові. Я попросив дозвіл у Наталії, щоби поговорити з дітьми про загибель їхнього батька. Після богослужіння в церкві ми пішли в кафе. Я замовив їм морозиво. Коли вони розговорилися, я запитав у них: - Діти, а скажіть, що таке Великдень? Вони, звісно, відповіли, як їх навчили в недільній школі. Я уважно вислухав і підхопив нитку їхніх міркувань про воскресіння Ісуса Христа: Знаєте, діти, Бог Отець воскресив на Великдень Свого Сина, і це дає нам обіцянку, що кожну померлу людину Бог також одного разу воскресить. Я бачив, що діти перетворилися на слух, намагаючись мене зрозуміти. Як не було важко, я повідомив їм: Діти, свято Великодня дає особисто вам обіцянку, що ваш тато одного разу теж воскресне... і ви з ним зможете побачитися. Я впевнений, що одного разу Бог — а про це свідчить остання книга Біблії — витре кожну людську сльозу. А отже, нас точно не мучитимуть питання, чому те чи інше сталося з нами на землі.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Батькобільвеликдень

Важливим моментом для нашої ефективності стало те, що ми переглянули саме поняття волонтерства. Ми його розширили. У мирний період волонтер - це людина, яка у вільний від своєї основної діяльності час робить щось корисне для суспільства. Війна диктує інші правила. Звісно ж, як і раніше, є чимало людей, які добровільно несуть на своїх плечах тягар відповідальності. Ми помітили, що це спрацьовує на коротких дистанціях. Емоційна залученість людей під час війни сильніша. Втома і спустошеність від такого волонтерства відбувається швидше. До того ж потім людині необхідно повернутися до праці, яка забезпечує її життя. Війна зменшує такі можливості в рази. Тому волонтерським організаціям складно займатися програмами на довгострокову перспективу - людський ресурс обмежений. Мудро було помітити ефективність тих установ, які не просто «їхали» на плечах добровольців, а розвивали структуру та інституцію.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

відповідальністьволонтерствовтома

Переселенець вразливий з усіх боків: зараз у нього немає дому, рідних, хтось залишився без друзів і зв'язків, втратив роботу, а отже, забезпечення. Він у стресі від того, що відбувається, і потрібні сили справлятися з майбутніми викликами. Звісно, перед ним відкритий світ, що обіцяє нові можливості для життя, але все це залишиться безнадійно чужим, якщо йому в дрібницях не допоможуть відчути себе прийнятим.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

викликигромададім