Христос хотів помолитися наодинці. Ні спільна, ні особиста молитва не могли врятувати Його від смерті, а учнів від зради, але допомагали гідно пройти майбутні випробування. Христос відчував наближення смерті й потребував підтримки близьких людей. Він узяв із Собою улюблених учнів - Петра, Якова та Івана і віддалився з ними від гурту апостолів. Залишившись наодинці з найближчими людьми, у страшенному сум'ятті та смутку Ісус відкрився перед ними: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі мною! Христос не просив у людей допомоги, але як людина потребував їхньої присутності. Учні не розуміли, що діялося з Христом, адже ніколи Його таким не бачили. Фанатично віддані своєму Вчителю, вони не йняли віри, що Він може бути таким слабким та вразливим. Побачивши, що учні Його не розуміють, Ісус не бажав їх більше засмучувати. Він пройшов трохи далі, упав долілиць і на самоті почав молився Своєму Отцю: - Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!

— Д. Таргонський,

випробуваннядовіралюдська вразливість

Апостоли були дуже різними людьми, між якими існувало багато проти річ. Христос усіх їх любив однаково, але до кожного ставився по-особливому і тим самим беріг від ворожнечі між собою. Любов робить у світі неможливе - поєднує непоєднуване, наповнює бездонну порожнечу душі радістю, знахо дить споріднене у протилежностях. Завдяки любові різні люди доповнюють одне одного і допомагають стати на ноги тим, хто падає долілиць.

— Д. Таргонський,

апостоливзаємодоповненнядружба

Учні прив'язалися до Вчителя душею, їм було достатньо просто бути поряд з Ним, тому звістка про відхід Ісуса їх дуже засмутила. Христос розумів, що апостоли не могли завжди думати Иого головою, жити Його життям, повторювати Його вчинки. Він хотів, щоб учні мислили самостійно й самі обирали добро, тому ненадовго їх залишав. Та без підтримки апостолам було б важко не зійти з того шляху, на який їх вів Христос, тож Він пообіцяв повернутися Своїм Духом, щоб підтримувати та допомагати. Цим Духом Він загоїть їхні душевні рани від непоправних втрат, тому що він - Утішителы - Але Я істину вам кажу: краще для вас, щоб я пішов. Бо якщо я не піду, то Утішитель не прийде до вас.

— Д. Таргонський,

вірністьвчительдобро

Любов ріднить людей із Богом. Людина створена за образом та подобою Бога-Любові, тому вона не від цього світу, а плоть від плоті свого та подобою Бога-Любові, тому вона не від цього світу, а плоть від плоті свого Творця. Люди почуваються у світі одинокими, бо не можуть жити за законами дикої зграї. Творець вклав у серце людини стремління жити в родині та підтри мувати одне одного: Люди почуваються у світі одинокими, бо не можуть жити за законами дикої Заповідаю вам, щоб ви любили один одного.

— Д. Таргонський,

близкістьБог-Любовєдність

Першість у любові передбачає відповідальність сильніших за слабших, а влада більших полягає в підтримці найменших.

— Д. Таргонський,

відповідальністьвладалюбов

Людині важко встояти на певній моральній позиції без підтримки та розуміння близьких, вона може швидко зламатися під тиском обставин та говорити неправду заради того, щоб вижити. Христос підтримав зціленого чоловіка на тому шляху правди, який він сам для себе обрав. Світ не без хороших людей, і Бог їх обов'язково посилає для допомоги у добрих намірах та Сам приходить разом з ними: Чи віриш ти в Сина Людського? - А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього? - І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою.

— Д. Таргонський,

близькіБогвіра

Христос уперше відпускав учнів далеко від Себе. Він посилав їх по двоє, щоб вони підтримували один одного в дорозі. Час відходу Христа стрімко наближався, тож учні мали звикати жити без Нього та приймати рішення самостійно.

— Д. Таргонський,

довірадорогапідтримка

Якщо людина прагне добра, ставить перед собою хороші цілі та докладає зусиль, щоб досягти їх чесним шляхом, то Бог не робить за неї їй роботу, а посилає людей, щоб допомогти. Бог створив людей взаємозалежними, щоб була можливість просити про підтримку у ближнього свого і виявляти любов одне до одного, і тоді вже людям допомагає Бог.

— Д. Таргонський,

ближнійБогвзаємозалежність

Час жорстокий. Нечесний. Роз'ятрювальний. Але не можем від нього ховатись. Маєм проживати його, хай навіть і так. Роз'ятрювально. Жорстоко. Казати йому, що ніколи не зможе забрати всього. Наприклад, виривати із цього часу частинки, перетворювати на літературу. І, якщо ми все робимо правильно, то ця література завжди нам кричатиме: «Я про тебе! Я тепер і назавжди про тебе!». Тепер я думаю, що це те, чого нам зараз треба від літератури найбільше. Щоб ця книжка, цей вірш, цей текст - із яких би речень вони не складались говорили так: «Ти не сам». «Ти ніколи не будеш сам». «Ти є тут». «Ти також із тих, хто є тут». «Це про тебе». «Це тепер і назавжди про тебе».

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

віршжиттякнига

От знаєш, як у мене день народження пройшов? Там був мій найкращий день народження. Нас годувати манною кашею зранку, п'ять ложок на людину давали. То пацани мені на днюху кожен отак по ложці від себе відкинули. А ще кожен по шматку хліба. Уявляєш? Я заплакав. На день народження наступного іменинника ми зробили так само, а я дав цьому хлопцю більше, ніж дали мені, бо хотілось зробити людині приємно. Віддавали свою їжу, щоб іменинник мав трохи більше.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

деньнародженнядружбакаша

Келлер писав: «Неможливо духовно зростати без глибокої участі в житті інших віруючих людей. Ви не можете жити християнським життям без спільності з друзями-християнами, без церковної сім'ї, у якій могли б знайти душевний спокій, розуміння та підтримку».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

друзіжиттяКеллер

Келлер виявив, що проповідництво не може встановити зв'язок, якщо не дає відповідей на запитання. Пастори або дистанціюються й абстрагуються в навчанні церкви, або розв'язують через проповіді власні проблеми. Консультації віч-на-віч давали йому зрозуміти, як змінюються члени церкви. «У такому поєднанні практики зі зворотним зв'язком і прихильною підтримкою я став кращим проповідником, ніж міг би, якби влаштувався в інше місце, де мене так сильно не прибрали б до рук і не любили б».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

запитанняКеллерконсультації