Двоє дослідників з Мічиганського університету розділили групу студентів на кілька команд по шість осіб у кожній. Деякі команди отримали десять хвилин особистого спілкування для обговорення стратегії гри. Решті надали тридцять хвилин електронного спілкування. Останні показали набагато гірший результат. Цей та інші експерименти демонструють, що «особисті зустрічі ведуть до більшої довіри, відкритості та кооперації, ніж будь-яка інша форма взаємодії». І справді, здоровий глузд підказує, що люди прагнуть підтягнутися до рівня тих, хто працює пліч-о-пліч із ними.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

довірадослідникиелектронне спілкування

Вірити в Ісуса не означає більше старатися; це означає перенести свою довіру з самих себе на Нього. Це означає попросити: «Отче, прийми мене не за те, що я зробив або коли-небудь зроблю, а за те, що Ісус зробив замість мене». Зробивши це, ми станемо частиною Божої сім'ї й отримаємо право на Його вічну батьківську любов (Ів. 1:12, 13).

— Т. Келлер, Центровая Церковь

батьківська любовБожа сім'явіра

Філософія працює тоді, казав він, коли вона продукує «життя, прожите в наївності, незалежності, великодушності та довірі».

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

великодушністьдовіражиття

Дослідження, на які посилаються Фаррелл і Грей у своїй книзі «Хлопчача криза», свідчать про збільшення кількості самогубств і булінгу серед дітей, у житті яких батько відсутній. Присутність батька, навпаки, знижує стрес і підвищує довіру.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

Батькобулінгвідсутність

У соціальному плані цей етап розвитку перебуває в самому розквіті, і підлітки повинні добре засвоїти основні якості командної роботи. Вони мають розуміти різні соціальні стилі поведінки та ролі в ко-манді, а також своє місце в своїх соціальних колах. Найважливішою складовою команди є довіра, тож вони повинні знати, як її завоювати і не втратити. Вони також повинні оволодіти життєво важливими навичками спілкування, вирішення конфліктів та прийняття рішень. Батьки повинні приділяти цьому особливу увагу, адже емоційний інтелект підлітків тільки починає розвиватися.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

довіраетапінтелект

Ти привів мене до нього (Амвросія) без мого відома, щоб він привів мене до Тебе з мого відома.

— А. Аврелий, Исповедь

АмвросійБлагодатьБог

Норман вважав, що чим більше у вас проблем, тим більше у вас життя. "Якщо у вас немає жодних проблем, ви перебуваєте у великій небезпеці", - говорив він. Якщо людина стверджувала, що давно не стикалася з проблемами, Норман пропонував їй негайно вирушити додому, зачинитися у своїй кімнаті, встати на коліна і звернутися до Бога зі словами: "Боже, що відбувається? Невже ти перестав мені довіряти? Дай мені хоч трохи проблем!"

— К. Бланшар, Дар лидера. Как научится влиять на людей

Богдовіражиття

Лідерство - це пряма протилежність контролю. Воно неможливе без встановлення довірчих стосунків, для чого потрібно завжди залишатися чесним.

— К. Бланшар, Дар лидера. Как научится влиять на людей

довіраконтрольлідерство

У всій подорожі є чотири основні дії. Це рух від прощення до прийняття, від того, щоб брати до того, щоб віддавати, від страху до внутрішнього миру, від відповідальності до простих відповідей. Вони зазвичай проходять природно в міру того, як віра і довіра стають глибшими, тоді, коли ми спроможні відпустити те, за що чіплялись, і віддати себе в Божі руки.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

віддаваннявідпуститивіра

На цій стадії ми починаємо розуміти Боже покликання у Його виборі. Ми не головні. Ми не плануємо. Бог спонукає нас жити по-іншому, працювати по-іншому, бути слухняними нашому покликанню. Ми прагнемо Бога, прагнемо почуття єдності з любов’ю. Ми можемо здивуватись тому, що Бог просить або кличе нас зробити, оскільки це може бути щось маленьке, скромне, ризикове чи нове, але ми охоче це робимо, бо довіряємо Богові забезпечити нас усім необхідним, навіть фінансами. Інколи нас спочатку дивує, наскільки простим чи земним є наше покликання, а потім – наскільки ґрунтовним (великим) воно стає. Наприклад, життєва ціль бути доступним для людей навряд чи звучить захоплююче. Проте може відкривати нові, досі не знані можливості і досвід. Коли ми все сприймаємо як дарунок від Бога, тоді ми можемо бути «бідними» і більш залежними від Бога. І покликання на цій стадії походить від Бога, не від іншої людини (ґуру, духовного лідера, друга, вчителя) яка інтерпретує для нас Боже покликання.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

Богдарунокдовіра

Поступово ми відчуваємо, як Божа рука повністю простягається до нашого життя. Ми віддаємо контроль над своїм життям, не зважуючи факти і не шукаючи альтернативи. Ми готові посвятити себе будь-чому, що Бог приготував для нас. Відчуття Божої руки в нашому житті просто виштовхує нас на цю стадію. Ми почали довіряти Богові, дозволили Богові бути Богом по-новому. Разом з цією довірою приходить вміння відпустити тривоги про себе: чи ми готові, чи спроможні, чи в безпеці, чи достатньо визнані. І свою розбитість ми приймаємо, бо готові дозволити Богові використати нас так, як Бог хоче, а не так, як ми.Ми стаємо глиною в руках Гончара.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

глинадовіраконтроль

Насправді, «бути подібним до Христа» – означає дозволяти Богові робити все, що Він хоче в нашому житті, так само, як і Христос дозволяв Богові робити будь-що в Його житті.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

Богдовірадозвіл