Я оглянув кімнати дітей. Там нерухомо стояли їхні заправлені ліжка. На стінах висіли німі картини, на полицях юрмилися безмовні книги. Застиглі статуетки мені ні про що не говорили. Усе було на своїх місцях, усе залишилося, як колись - у долютневому стані, але от саме життя зникло.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

дітидолютневий станжиття

Найважчі емоції відчуваєш під час зустрічі переселенців із дітьми. Я ніколи в житті не бачив таких переляканих дітей. Вони вийшли з автобуса разом із мамою. Змучені та втомлені, ніби квітуче життя вийняли з них. Двоє хлопчиків 7 і 13 років та дівчинка 10 років. У руках вони тримали якісь сумки. Озиралися на всі боки. Боялися заговорити. Ми допомогли влаштувати Наталі невеликий побут в Івано-Франківську, що було не так просто. Я дізнався, що Наталя боїться дітям розповісти про загибель батька. Вони були впевнені, що їхній тато, як і раніше, на фронті. Леонід із 2014 року брав участь у бойових діях, тому їм було звично, що батька немає з ними. Я добре пам'ятав Леоніда. І як непросто зараз жити і бачити, у якій ситуації перебуває його сім'я, змушена виживати. Час від часу я намагався дітей чимось порадувати, пригостити морозивом. Хотілося зробити їм приємне, адже вони повинні бачити в житті щось світле і радісне, крім війни, якою їм довелося насититися понад міру. Також я розумів, що одного разу дітям доведеться зіткнутися з реальністю, що їхній тато загинув. Хтось повинен буде їм сказати. Наближалося свято Великодня, і мені спало на думку, що це якраз той самий випадок, коли можна дітям відкрити правду. Свято й усвідомлення воскресіння Христа може послужити більш глибокій розмові. Я попросив дозвіл у Наталії, щоби поговорити з дітьми про загибель їхнього батька. Після богослужіння в церкві ми пішли в кафе. Я замовив їм морозиво. Коли вони розговорилися, я запитав у них: - Діти, а скажіть, що таке Великдень? Вони, звісно, відповіли, як їх навчили в недільній школі. Я уважно вислухав і підхопив нитку їхніх міркувань про воскресіння Ісуса Христа: Знаєте, діти, Бог Отець воскресив на Великдень Свого Сина, і це дає нам обіцянку, що кожну померлу людину Бог також одного разу воскресить. Я бачив, що діти перетворилися на слух, намагаючись мене зрозуміти. Як не було важко, я повідомив їм: Діти, свято Великодня дає особисто вам обіцянку, що ваш тато одного разу теж воскресне... і ви з ним зможете побачитися. Я впевнений, що одного разу Бог — а про це свідчить остання книга Біблії — витре кожну людську сльозу. А отже, нас точно не мучитимуть питання, чому те чи інше сталося з нами на землі.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Батькобільвеликдень

З перших вуст ми чули, як у центральній церкві «Голгофа» потай розмістили маленьких дітей із місцевого будинку малятка. Малюки тулилися в підвалі церкви разом із медиками та нянечками, бо російські військові полювали на дітей, забирали їх і депортували в Росію. Це одна з найважчих сторінок у житті України, і саме церкви одними з перших стали на захист дітей.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

війнаГолгофадепортація

Чи ти знаєш, де виростали твої дідусі та бабусі?.. Чи ти знаєш, де познайомилися твої батьки? Чи ти знаєш про якусь хворобу чи щось реально жахливе, що трапилось у твоїй родині? Чи ти знаєш історію свого народження? Що більше подібних історій знають наші діти, то більше вони відчувають, що їхнє життя є часточкою загальної історії, котра з'єднує покоління, то щасливішими й емоційно міцнішими вони будуть.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

дітижиттязв'язок

Саме слухаючи оповіді про злих мачух, загублених дітей, хороших, але обдурених королів, вовків, які вигодовують двох хлопчиків-близнюків, молодших братів, які не отримують ніякої путящої спадщини й мусять самі виборювати місце під сонцем, та старших братів, які марнують усю свою спадщину на всілякі дурниці й неправедне життя, щоб потім опинитися у вигнанні, де вони житимуть разом зі свинями, діти отримують правильне, або хибне, розуміння того, що таке бути батьками і бути дитиною, які персонажі і з якими характерами їм можуть трапитись у драмі, для гри в якій їх було народжено, і як можуть скластися життєві дороги. Позбав дітей історій — і ти зробиш їх безпорадними, недорікуватими простаками як у діях, так і у словах.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

вихованнядітидраматургія

У єврейських штетлех Східної Європи матері дітей, котрі вперше пішли до школи, готували того дня для них особливу страву. То було печиво у формі всіх літер алфавіту. У більш заможних родинах новоспеченому школяреві чи школярці ще й крапали меду на печенинку, якщо вони правильно називали літеру, форму якої вона мала. Шестирічній або семирічній дитині неважко було засвоїти цей урок: навчання солодке. Із часом діти зрозуміють, що по-справжньому солодко отримувати нові знання, розкривати нові таємниці, що ховаються за правильно названими літерами. Вони поступово перейдуть від прагнення зовнішніх винагород до бажання здобути внутрішнє щастя пізнання.

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/bogtoday/notatky.info/www/wp-content/themes/quotesin/template-parts/content.php on line 58
— ,

алфавітдітинавчання

Не кожен і не кожна отримає винагороду, бо не будь-яке досягнення варте святкування. Якщо ми хочемо, щоб наші діти отримали змогу стати трохи стійкішими, то мусимо на- дати їм змогу навчитися на досвіді провалів. Коли вони не засвоять цього уроку від люблячих батьків, учителів і тренерів, життя навчить їх саме, тільки зробить це в набагато грубіший спосіб

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

винагородадітидосягнення

Охороняти дітей від будь-яких страждань, фактично, те саме, що навмисно наражати їх на небезпеку одного дня тяжко перенести біль або взагалі зламатися від найменшої серйозної прикрості. Вони не матимуть потрібних ресурсів, належного досвіду, духовних сил, аби виявити хоробрість і витривалість, необхідні для того, щоб пережити майбутні труднощі. Упевнений, ти не бажаєш цього своїм дітям. І я для своїх такого теж не хочу.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

витривалістьдітидосвід

Щоб навчитися бути стійкими, діти мають стикатися з труднощами. Якщо вони не стикатимуться з труднощами в ранньому віці, то обов'язково зустрінуться з ними пізніше. І якщо вони не вибудують у собі звички до стійкості, котра надасть їм певної самоповаги, то пізніше дорослий біль, який неодмінно чекатиме на них у житті, найпевніше, уже не зміцнить їх, а навпаки може зламати.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

більдітижиття

Як ті дітваки примушували тебе стрибнути з тарзанки чи впіймати черепаху? Вони не сперечалися з тобою і не вмовляли («Та не бійсь, іще ніхто не поранився і не забився, коли стрибав із тарзанки»). Вони не погрожували тобі («Стрибай з тарзанки, бо як дам по сраці»). Вони говорили про твою особистість: «Ти не лісоруб». Для того, хто дивився на лісоруба як на модель, що втілює усю можливу хоробрість і витривалість, «ти не лісоруб» було найгіршим, що тільки можна було почути. Ти б на все пішов і зробив би будь-що, аби тільки довести, що ти лісоруб. І потім, через десять років, коли ти потрапив до лісу, ти був до цього готовий.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

витривалістьдітидовести

Коли мені було двадцять років, я жив і працював у боснійському таборі для біженців.Усі біженці стикалися з жорстокістю та руйнуваннями. Вони втратили геть усе, що коли-небудь мали. Багато хто втратив друзів і родину. В халупинились у закритому просторі табору, живучи усі страждал харчуючись самим Лише хлібом та чутками. Усі страждали. Я був іще юним і, очевидно, не сприймав багатьох речей об'єктивно, але було, звичайно, й таке, чого я не знав і просто не міг зрозуміти. Але мене вразила одна річ. Скидалося на те, що в та-борі найліпше давали собі раду ті люди, котрі мали дуже маленьких дітей або ж онуків. Вони знали, що мусять прокидатися щоранку, що мусять вистояти, бо це потрібно комусь іще.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

біженцівиживаннядіти

Велика сила жінки полягає в тому, що вона може будувати або руйнувати свій дім. Один із найбільш надійних способів його руйнування - це критикувати й підривати авторитет свого чоловіка перед дітьми. Моральний авторитет батька руйнується, розгублені діти задаються питанням, хто з батьків правий і за ким їм слідувати. Це відкриває двері для маніпулювання батьками з боку дітей.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

авторитетдімдіти