Я оглянув кімнати дітей. Там нерухомо стояли їхні заправлені ліжка. На стінах висіли німі картини, на полицях юрмилися безмовні книги. Застиглі статуетки мені ні про що не говорили. Усе було на своїх місцях, усе залишилося, як колись - у долютневому стані, але от саме життя зникло.
— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім