Центрова церква – це водночас і організм, і організація. Оскільки церква - це і усталений інститут із успадкованими традиціями, і динамічний рух Святого Духа, ми служимо, зберігаючи баланс: дотримуємося коріння нашої церковної традиції, але працюємо спільно з Тілом Христовим заради проголошення Євангелія місту.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

балансЄвангелієорганізація

Без сумніву, видима церква належить Царству, є частиною Царства і навіть найважливішим видимим втіленням сил Царства... [Однак] Царство ширша концепція, ніж церква, оскільки його мета - встановити повний контроль за всіма проявами життя. Царство – це Боже панування у всіх сферах людської діяльності.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Божедіяльністьконтроль

Можна також стверджувати, що найсерйозніша проблема сьогодні для церкви – це наша нездатність порозумітися з невіруючими. Хіба не велика біда, що євангельська церква мешкає в культурному глухому куті, нездатна зрозумілою мовою пояснити Євангеліє більшості американців, і що її ніби турбує лише власна влада, а не загальне благо? Зрозуміло, біда.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

американціблаговлада

Коли церква стає організацією, яка лише пропонує соціальні послуги, душоопіку та інші громадські заходи, багато хто запитує: «А навіщо вона існує? Для чого потрібна ця організація, якщо вона робить те ж саме (часто якось по-аматорськи), що інші світські організації роблять більш ефективно?» Багато церкв в ім'я адаптації до культури втратили свої особливості і, відповідно, культурну силу християнства.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

адаптаціягромадські заходидушоопіка

Однак усі вони згодні в кількох ключових пунктах: що Царство Боже – це насамперед новий соціальний порядок миру та справедливості, який Бог здійснює на землі зараз, і що церква покликана про це свідчити. Завдання церкви, отже, усвідомити, що Бог робить у світі, і взяти у цьому участь.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богзавданнямир

Деякі прихильники трансформаційної моделі вважають, що не зможуть здійснити жодних культурних змін, якщо християни не наберуть політичної сили, проте є багато прикладів того, як церква втрачала життєву силу, коли християнство надто зближувалося з державою.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

державажиттєва силазближення

Багато церков не знають, як виховати своїх членів таким чином, щоб не висмикувати їх із професійної діяльності та не вимагати постійної участі в церковних заходах. Іншими словами, християнське учнівство сприймається як участь у заходах вечорами або у вихідні дні.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

балансвихованнязаходи

Християнам потрібно прагнути жити в місті не для того, щоб використовувати його в ім'я творення великих церков, а щоб силами церкви творити велике процвітаюче місто.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

містопроцвітаннясила

На початку служіння церкви Відкупителя ми виявили, що неправильно християнам жаліти місто і навіть шкідливо думати про себе як про його спасителів. Нам довелося смиренно вчитися в міста і поважати його мешканців. Наші стосунки з ними мають будуватися на свідомій взаємності. Нам потрібне було бажання побачити Божу спільну благодать у житті людей. Довелося усвідомити, що ми потребуємо їх, щоб поповнити розуміння Бога і Його благодаті, так само, як вони потребують нас.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьБогвзаємність

Якщо церква залишиться здебільшого в передмістях, нехтуючи великими містами, вона ризикує втратити ціле покоління завтрашніх лідерів суспільства.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

великі місталідерипередмістя

Однак у кожній культурі євангелістові, місіонерові, який організовує церкву, і просто християнину важливо бути якомога гнучкішим, щоб Євангеліє не виглядало без необхідності чужорідним і неприйнятним для цієї культури.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

гнучкістьЄвангелієкультура

Ці три категорії приблизно відповідають чотирьом чинникам богословського бачення, пропонованого Річардом Лінцем: Євангеліє випливає зі способу читання Біблії; місто - з осмислення культури, а рух - зі ставлення до традиції. Тим часом четвертий чинник - поняття про розум - позначається на розумінні всіх трьох. Він впливає на те, як ми благовістимо невіруючим, скільки спільної благодаті бачимо в культурі і наскільки інституційне (або антиінституційне) наше ставлення до структури церкви.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Благодатьбогослов'яЄвангеліє