Турбота церкви про незаможних знаходить важливий сенс як спільне свідчення суспільству про Христову перетворюючу любов.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

незаможніперетворенняспільне свідчення

Для багатьох церква стала приємним доповненням, а не безпосереднім контекстом християнського життя.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

вірадоповненняконтекст

Оскільки Добра звістка викорінює страх і гордість, люди, які ніколи не жили б у світі поза церквою, у церкві ладнають. Євангеліє закликає до святості, і тому народ Божий живе у спілкуванні любові за взаємної відповідальності та дисципліни. Таким чином, Євангеліє створює спільноту людей, яка радикально відрізняється від навколишнього суспільства.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

відповідальністьгордістьдисципліна

Жан Кальвін усвідомлював, що богослужіння не може формуватися лише богословськими та історичними чинниками. Він часто казав, що треба робити те, що наставляє: «Якщо ми дозволимо любові керувати нами, все буде добре». Інакше кажучи, дуже важливо знати про те, що подобається людям у суспільстві та церкві.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

богослужіннявпливЖан Кальвін

У нас одне покликання – оспівувати хвалу Богу, провіщати досконалості Того, Хто покликав нас з темряви у дивне Своє світло (1 Пет. 2:9). Проголошуючи і оспівуючи хвалу Богу в присутності людей, ми свідчимо їм. Проголошуючи і оспівуючи хвалу Богові один перед одним, ми навчаємо і навчаємо один одного. Проголошуючи і оспівуючи хвалу Богу в Його присутності, ми поклоняємося Йому. Ми проголошуємо і виявляємо славу і добрість Бога різним людям по-різному. Саме для цього ми й існуємо як церкву.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богунавчанняпокликання

Покликання церкви служити безпосередньо Богу, святим і миру – це одне покликання. Апостол Павло свідчив язичникам, щоб вони віддали славу Богові. Духовне зростання і поклоніння теж йдуть рука об руку: ми оспівуємо Богові хвалу в псалмах, славослів'ях і піснеспівах духовних, але, роблячи це, вчимо і навчаємо один одного (Еф. 5:19; Кл. 4:16). Коли наші серця наповнюються хвалою Богу, наше поклоніння стає свідченням світу. У день П'ятидесятниці учні славили Бога багатьма мовами, і ця хвала була свідченням усім, хто її чув.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богудуховне зростанняп'ятидесятниця

Я не зустрічав нікого, хто вчив би про цілісність церковного служіння краще, ніж Едмунд Клауні. У своїй біблійно-богословській праці про церкву Клауні говорить про три цілі служіння: (1) ми покликані служити Богу в поклонінні (Рим. 15:8-16; 1 Пет. 2:9), (2) служити один одному взаємною настановою ( Еф. 4:12-26) і (3) служити світові свідченням (Мт. 28:18-20; Лк. Ці три цілі поєднують у собі весь спектр церковної діяльності. Ми покликані не спеціалізуватися в одній із цих областей – налагоджувати зв'язок лише людей із Богом, лише між людьми, лише людей зі світом. Ми займаємося всім одразу.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Едмунд Клаунінастановапоклоніння

За своєю природою ми схильні віддавати пріоритет одній чи двом метафорам у розумінні церкви та її становища у світі, нехтуючи іншими. Кардинал Евері Даллес у своїй книзі «Моделі церкви» показує, що саме так і траплялося у різні періоди історії церкви та у певних культурних контекстах. Одні біблійні метафори церкви стали домінувати у християнському мисленні, витісняючи інші. Він наводить п'ять церковних моделей, які віддають перевагу якійсь одній метафорі всім іншим. 1. Церква як інститут акцентує увагу на доктрині, богослов'ї та авторитеті висвячених священнослужителів. 2. Церква як містичне тіло вказує на органічну єдність та глибоке спілкування. 3. Церква як обряд підкреслює общинне поклоніння. 4. Церква як провісниця переважно займається благовістю та проповіддю. 5. Церква як слуга є радикальною спільнотою, відданою справі соціальної справедливості.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

інститутметафоримістичне тіло

Пастори повинні постійно пам'ятати про необхідність підбадьорювати та підтримувати членів церкви у дружніх стосунках із невіруючими для служіння Слова.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

дружні стосункиневіруючіпастори

Коли люди приходять до віри завдяки служінню нерукоположених християн, вони приєднуються до такого ж служіння, і церква зростає кількісно та якісно. Завдяки підготовці та підтримці з боку лідерів церкви у рядових служителів розвивається здорове почуття власності щодо церкви. Вони думають про неї як про свою церкву, а не церкву лише висвячених служителів і працівників церкви, щедро і безкорисливо жертвують своїм часом, діляться талантами та грошима.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віраздорове почуття власностізростання

Дім міг використовуватися для систематичного навчання і настанови (Дії 5:42), запланованих зустрічей для проповіді Євангелія знайомим і сусідам (Дії 10:22), молитовних зборів (Дії 12:12), стихійних євангелізаційних зборів (Дії 16:32), спілкування з тими, хто зацікавився (Дії 18:26), вечорами, присвяченими навчанню і молитві (Дії 20:7), і спілкування (Дії 21:7).

— Т. Келлер, Центровая Церковь

діїдімєвангелізація

Приклад подібної ідеї звучить в інтерв'ю з Едді Гіббсом та Райаном Болджером із семінарії Фуллера. Коли Болджера запитали: «Чим відрізняються церкви (люди), які ведуть місійний спосіб життя?», він дав корисну та практичну відповідь: «Вони більше не вважають церковне служіння головним місцем зустрічі з людьми. Зв'язок із „зовнішніми” здійснюється всередині культури носіями самої культури, які своїм життям проповідують Євангеліє».

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Євангелієзовнішні зв'язкикультура