Через двадцять п'ять років після того, як Тімоті був рукопокладений на пастора в РСА, коли в Нью-Йорку процвітала його церква Redeemег, вони з Кеті поїхали до Гоупвелла на зустріч, яку влаштувала їхня подруга Лорі Гавелл. На зустрічі членам церкви запропонували поді литися найбільш яскравими спогадами про служіння Келлера. Ніхто не згадав, про що він проповідував. Ніхто з присутніх не навів цитат з проповіді. Але деякі гості пригадали слова, які він казав у приватних розмовах під час консультацій чи відвідувань.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Келлер виявив, що проповідництво не може встановити зв'язок, якщо не дає відповідей на запитання. Пастори або дистанціюються й абстрагуються в навчанні церкви, або розв'язують через проповіді власні проблеми. Консультації віч-на-віч давали йому зрозуміти, як змінюються члени церкви. «У такому поєднанні практики зі зворотним зв'язком і прихильною підтримкою я став кращим проповідником, ніж міг би, якби влаштувався в інше місце, де мене так сильно не прибрали б до рук і не любили б».
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
У Гоупвеллі Келлер дійшов висновку, що жоден проповідник не стане хорошим, доки не прочитає принаймні сотню проповідей. Через тісне коло відвідувачів тієї церкви він збагнув: коли його послання не зрозуміли, він може вдосконалити його на наступній проповіді.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Саме Смарт продемонстрував Келлеру, як це — служити пастором, особливо в маленькому містечку. Коли вони зустрічалися під час відвідин членів церкви в лікарні, Келлер спостерігав, як Смарт спілкується з персоналом і пацієнтами. Той знав на ім'я всіх, хто заходив у двері лікарні. Був достатньо обізнаний, щоб розпитати про членів сім'ї. А коли закінчував розмовляти й молитися з прихожанином своєї церкви, ходив від палати до палати, щоб провідати інших пацієнтів і запропонувати помолитися й за них.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Церква мусить стати місцем, де раді тим, хто сумнівається, де не цураються запитань, де критиків приймають так само, як і зрілих християн.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
У нього було те, що греки називали мегалопсихія душі. Черчилль не був відданим християнином, ніколи не вірив у сумнівну метафізику Нового Заповіту і, навіть коли якийсь прелат великодушно назвав його «стовпом Церкви», одразу чесно заперечив: навряд чи стовп швидше аркбутан.
— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію
Церква стала одним із небагатьох місць, де люди знаходили спілкування. Звичайно, у місті були й інші місця, куди люди приходили, щоб, наприклад, поспілкуватися, обмінятися новинами, але найбільше проявила себе церква. Вона заповнювала фізичні потреби, надавала емоційну і духовну підтримку.
— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім
Мене часто турбує питання, а чи не стаю я церковним функціонером? Чи не стаю церковним чиновником? Мені хочеться знайти баланс між служінням і чесністю. Чи можливо інформувати про проєкти в соціальних мережах, зберігаючи водночас простоту, смиренність і скромність?
— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім
Якщо ми дивимося на церкви Західної Європи, то їхнє ставлення до служіння і проєктів є дуже виваженим і розміреним. Українцям іноді здається, що все йде повільно. Українські церкви включаються в проєкти дуже швидко, інколи не встигаючи створити стійку модель служіння. Мало хто осмислює: а що буде далі? Потрібно робити і все!
— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім