У Гоупвеллі Келлер дійшов висновку, що жоден проповідник не стане хорошим, доки не прочитає принаймні сотню проповідей. Через тісне коло відвідувачів тієї церкви він збагнув: коли його послання не зрозуміли, він може вдосконалити його на наступній проповіді.К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення. (Тернопіль: Кана, 2025), С.130