Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. Христос уже змирився з тим, що не зможе оминути смерті. Але Творцю було нестерпно важко пити гірку чашу людської зради, злоби та іронії з рук Свого улюбленого творіння. Адже Його чиста душа не мала в собі ані найменшої краплі ненависті і на злобу могла відповідати тільки співчуттям. Більшого болю, ніж Христос, не зазнавав ніхто у світі.

— Д. Таргонський,

більволя Отцяжертовність

Ніхто з людей так не боявся смерті, як Христос, бо Він найсильніше любив життя. Ніхто, крім Христа, так не сумував за людьми, бо Він плекав до них безмежну любов. Хоч Ісус боявся смерті, але не плазував перед нею, бо не мав у серці навіть тіні злоби. Бог жив для людей, і Йому нестерпно важко було приймати чашу страж дань із їхніх рук, але Він не мав іншого шляху, бо таким був їхній вибір.

— Д. Таргонський,

вірність людямжертовністьжиття

Апостоли були дуже різними людьми, між якими існувало багато проти річ. Христос усіх їх любив однаково, але до кожного ставився по-особливому і тим самим беріг від ворожнечі між собою. Любов робить у світі неможливе - поєднує непоєднуване, наповнює бездонну порожнечу душі радістю, знахо дить споріднене у протилежностях. Завдяки любові різні люди доповнюють одне одного і допомагають стати на ноги тим, хто падає долілиць.

— Д. Таргонський,

апостоливзаємодоповненнядружба

Навколо кожного рабина в Юдеї збиралося коло його учнів та прихильників, які дотримувалися поглядів вчителя і поширювали його вчення. З того, який вони мали світогляд, можна було визначити, хто саме був їхнім наставником. Багато хто називав Христа Вчителем (рабином), але ніхто не міг докладно пояснити, в чому саме полягала особливість Його вчення. Христа оточували найрізноманітніші люди з протилежними поглядами, різної статі та соціального походження, і єдине, що об'єднувало все це розмаїття, була любов.

— Д. Таргонський,

вченнявчительєдність

Бог не керує людиною, а любить іі. Тому що людина не матеріал, з якого Вчителю можна зліпити бажані риси характеру, а окрема істота, яка може з Ним не погодитися, але Він продовжує терпеливо їй служити. У цій безмежній повазі до особистості, в терпінні й готовності прийняти і без вимог і компромісів, у щирому бажанні вислухати її та зрозуміти полягає сенс Христової любові: Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його.

— Д. Таргонський,

Богдовіралюбов

Творець радіє самій людині. Для Бога всі важливі. Йому не потрібно великих досягнень, щоб прийняти людей у Свої обійми.

— Д. Таргонський,

Боглюбовлюдина

Якщо ми можемо прийняти Боже прощення щиро, глибоко, з покаянням, з вдячністю й надією, ми віднайдемо щасливу можливість почати з початку. Перепона до цього щастя — лише наша відмова або опір належному прийняттю Божого прощення».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Божевдячністьнадія

У Center Church Келлер, посилаючись на Джека Міллера, пояснив, як сила Євангелія діє у двох напрямках: «Спершу воно каже: "Моя гріховність і зіпсованість гірші, ніж я можу собі уявити", — й одразу слідує: "Мене приймають і люблять сильніше, ніж я колись наважуся сподіватися". Перше залишає позаду антиномізм, а друге попереджає законництво. Одне з найскладніших завдань - пильнувати водночас в обох напрямках».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

антиномізмгріховністьЄвангеліє

Джек Міллер так глибоко вплинув на Келлера, що іноді читачам було важко розібратися, кому з двох авторів належать їхні найулюбленіші вислови. Часто їх приписують Келлеру, але саме Міллер колись сказав: «Підбадьорся! Ти гірший грішник, ніж міг собі уявити, і тебе люблять більше, ніж ти міг колись сподіватися».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Благодатьгріхлюбов

Церква мусить стати місцем, де раді тим, хто сумнівається, де не цураються запитань, де критиків приймають так само, як і зрілих християн.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

запитаннякритикиприйняття

Одна з найбільш фундаментальних ідей Мартіна Лютера полягала в тому, що релігія - це природний стан людського серця. Навіть безрелігійні люди заробляють прийняття і почуття гідності за допомогою дотримання власного набору цінностей.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

безрелігійністьлюдське серцеМартін Лютер

Християни часто розумом вірять: «Ісус мене приймає, по-цьому я буду жити побожно», але їхнє серце і поведінка керуються принципом «я живу побожно, тому Ісус мене приймає».

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віраІсуспобожність