Порятунок – одне з головних занять та якостей Яхве, описаних у Старому Завіті. Не буде навіть перебільшенням сказати, що спасіння визначає саму особистість Бога. «Бог для нас – Бог на спасіння» (Пс. 67, 20). Одна з найраніших пісень хвали за спасіння від єгипетського рабства прозвучала відразу після переходу через море: «Господь фортеця моя та слава моя, Він був мені спасінням» (Вих. 15, 2). Серед найстаріших метафоричних імен Яхве в ранній єврейській поезії є і те, що описує його як «твердиню» порятунку Ізраїлю (Втор. 32, 15). У псалмах Яхве насамперед Бог-Спаситель, тому що в цьому суть його характеру, те, чим він займається послідовно, часто і в чому не знає собі рівних. 136 слів з коренем уаша, що зустрічаються в Псалтирі, становлять сорок відсотків усіх прикладів вживання цього кореня у Старому Завіті. Господь - Бог мого спасіння (Пс. 87, 2), ріг спасіння (Пс. 17, 3), твердиня порятунку (Пс. 94, 1), спасіння моє та слава моя (Пс. 61, 7-8), Спаситель мій і Бог мій (Пс. 41, 6-7). І не тільки мій, і навіть не тільки людину, бо наш Бог рятує «людей та худоби» (Пс. 35, 7). Роберт Хаббард має рацію: «з богословської точки зору, у вченні та поклонінні Ізраїлю Яхве найбільше асоціювався з порятунком». Не дивно, що пророк, бажаючи відродити віру Ізраїлю в їхнього великого Бога у найважчі моменти вигнання, нагадує їм про велику спадщину поклоніння словами: «Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій» (Іс. 43, 3).
— К. Райт, Миссия Бога