Неможливо зрозуміти радість Різдва, не зрозумівши його необхідності.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

значеннянеобхідністьрадість

Робота Духа Божого полягає у тому, щоб прийти у наше життя і сказати: «Тут темно». За своєю природою ми не усвідомлюємо, що в ньому темно. В цілому нам здається, що це нормально, адже ми ніколи не бачили чогось іншого. Однак, усвідомивши, що в нашому житті темно, можемо тягнутися до світла. А світло — це те, що приніс Ісус, і що приносить Дух.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

БогДухжиття

Ми маємо прагнути реальних духовних змін у своєму житті. Не вдовольняйтеся лише усвідомленням необхідності самозречення.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

духовністьжиттязміни

Томас Мертон, чернець-траппіст і автор духовної праці, ближче до кінця свого життя написав: «Молитва дозволяє зрозуміти, наскільки ми багаті». І продовжив: «Ми приходимо до Бога з тим, що маємо, пізнаємо те, що нам обіцяно, і переконуємось, що все це нам уже дано. У нас дійсно є все потрібне, але ми цього не помічаємо, а значить, і не користуємося цим. Ми вже облагодійлені у Христі. І все, що від нас вимагається, це вступити у володіння своєю духовною спадщиною».

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

багатствоБлагодатьдуховна спадщина

Тому, співаючи: «Наблизь мене, наблизь мене, Господь благословенний», ми думаємо не про близькість місця, а про близькість стосунків. Ми молимося за вищий рівень усвідомлення, за досконаліше досвідчення божественної Присутності. Нам ніколи не потрібно волати з відстані до відсутнього Бога. Він ближче, ніж наша влас-на душа, і глибше, ніж найпотаємніші думки.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

близкістьБогдосвідчення

Присутність і прояв Присутності - це не одне й те саме. Може бути одне без іншого. Бог є тут, коли ми цього зовсім не усвідомлюємо. Він проявляється лише коли і якщо ми усвідомлюємо Його Присутність. З нашого боку має бути відданість Божому Духові, бо Його робота саме й полягає в тому, щоб показати нам Отця і Сина. Якщо ми співпрацюватимемо з Ним у люблячому послуху, Бог об'явить нам Себе, і це об'явлення становитиме різницю між номінальним християнським життям і життям, осяяним світлом Його Лиця.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогДухоб'явлення

Антитеза й загальна благодать співіснують. Деякі світогляди категорично заперечують християнство. Але багато нехристиян знають більше, ніж усвідомлюють.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

антитезаБлагодатьзнання

Коли наші доньки, які подорослішали, виходять заміж і залишають рідну домівку, ми, батьки, усвідомлюємо, що частину нашого серця вони забирають із собою.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

батькидомівкадонька

Перед християнськими лідерами стоїть важке завдання – реагувати на особисті виклики, сімейні конфлікти, національні лиха та міжнародну напруженість чітко вираженою вірою в реальну Божу присутність.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Божа присутністьвикликвіра

Споглядальна молитва тримає нас, так би мовити, дома, без відриву від свого коріння й у безпеці, навіть тоді, коли перебуваємо в дорозі, пересуваємось з місця на місце, а часто ще й оточені зусібіч ревом і гуркотом насилля та війни. Споглядальна молитва поглиблює в нас усвідомлення того, що ми вже вільні, що ми вже знайшли, де жити, що ми вже належимо Богові, хоч усе й усі навколо знай твердять протилежне.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

безпекавійнаглибина

Якщо християнському лідеру майбутнього треба буде колись на чомусь сфокусуватися, то найкраще йому послужить тут практика перебування в присутності Того, хто постійно запитує нас: «Ти любиш мене? Ти любиш мене? Ти любиш мене?»

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Божа присутністьзапитаннялідерство

Коли мені минуло п’ятдесят і стало зрозуміло, що бути вдвічі старшим навряд чи вдасться, я опинився віч-на-віч із простим запитанням: «Чи наближали прожиті роки мене до Ісуса?». Після двадцяти п’яти років священства я виявив, що молюсь не найкращим чином, живу дещо ізольовано від інших і дуже переймаюся гострими проблемами сьогодення. Усі говорили, що насправді в мене все гаразд, але щось усередині підказувало, що цей успіх становить для моєї душі загрозу. Я почав запитувати себе, чи відсутність споглядальної молитви, самотність та постійне намагання долучатися до вирішення найрізноманітніших, на позір найнагальніших проблем — це ознаки того, що Дух у моїй душі поступово пригнічується. Мені було дуже важко бачити ясно, і хоча про пекло я не говорив ніколи, а якщо й говорив, то хіба жартома, одного дня я прокинувся з усвідомленням того, що живу в дуже темному місці, і що термін «вигорання» — це просто зручне з погляду психології тлумачення духовної смерті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вигораннякризалідерство