Елліот стверджувала, що найстрашніший гріх Єви - гординя. Єва хотіла зазіхнути на самого Бога — це гріх, «найсмертельніший з усіх, що можливо уявити». Натомість Єва мала сказати змію-спокуснику: «Хай я лишатимуся жінкою».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Боггординягріх

Надто часто я вбачав, що набування значущості, популярності та влади – це необхідні складові ефективного служіння. Правда, однак, полягає у тому, що це не покликання, а спокуси. Ісус запитує: «Ти любиш Мене?» Ісус посилає нас бути пастирями. Ісус обіцяє життя, в якому нам дедалі частіше доводиться простягати руки і дозволяти вести себе туди, куди з власної волі ми не пішли б. Він просить нас перейти від турбот про значущість до молитовного життя, від турбот про популярність – до спільного та взаємного служіння, від лідерства, що спирається на владу, – до проводу, в якому ми здійснюємо критичне розпізнавання, аби збагнути, куди Бог веде нас і наш люд.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаефективністьзначущість

Що ж робить спокусу влади аж такою на позір нездоланною? Можливо, річ тут у тому, що влада пропонує легку заміну важкому завданню любові. Здається, легше богом бути, ніж Бога любити, легше людьми керувати, ніж їх любити, легше життям володіти, ніж його любити. Ісус запитує: «Чи любиш ти мене?» Ми запитуємо: «Можна, щоб оці два сини мої сіли у Твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч Тебе?» (див. Мт. 20:21).

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаволодарюваннязавдання

Одним з найбільших проявів іронії в історії християнства є те, що його лідери постійно піддавалися спокусі влади – політичної, військової, економічної, моральної, духовної, та при цьому й далі говорили від імені Ісуса, який за свою божественну владу не тримався, але спустошив себе і став таким, як ми. Спокуса вважати владу знаряддям, придатним для проголошення Євангелія, – чи не найбільша з усіх.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

війнавладаЄвангеліє

«Диявольська спокуса віддати Ісусу всі царства світу видавалась за виконання Божої обітниці дарувати весь світ Аврааму та його нащадкам». Але, як відомо, це вселенське царство було обіцяно Сину - Месії (Пс. 2, 8-9), і у якомусь сенсі вже належало йому. Спокуса полягала в тому, що Ісус міг отримати вигоду від належного йому по праву, скориставшись цим один, тоді як метою Авраамового благословення було зробити все це благословенням для інших.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамблагословенняІсус

Жодна людина не знає, наскільки вона погана, поки по-справжньому не постарається бути хорошою. У наші дні поширилося дурне уявлення, ніби хороші люди не знають, що таке спокуса. Це - явна брехня. Тільки ті, які намагаються протистояти спокусі, знають, наскільки вона сильна. Ви зрозуміли, яка сильна німецька армія, борючись проти неї, а не здавшись їй у полон.

— К. Льюис, Просто Христианство

арміяборотьбалюдина

Ми всі зайняті. Життя не сповільнюється, а прискорюється, і наші щоденники відображають цей факт. Але саме тому ми повинні знаходити час для молитви. Кажуть, що Мартін Лютер заявляв, що у нього так багато справ, що він не може впоратися з ними, не проводячи принаймні три-чотири години на колінах перед Богом щоранку. На відміну від нього, ми піддаємося спокусі думати, що коли життя сповільниться, ми знайдемо час для молитви. Жан Флемінг ледь не потрапив у цю пастку. Флемінг писав: "Я ловлю себе на думці, що коли життя заспокоїться, я... Але я вже мав би зрозуміти, що життя ніколи не заспокоюється надовго. Чого б я не хотів досягти, я повинен робити це в невлаштованому житті."

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

життяЛютермолитва

Чим більше я буду вважати себе мертвим для гріха, тим більше буду мертвим для гріха насправді. Наступного разу, коли у мене виникне спокуса згрішити, я не піддамся їй, бо ж, врешті-решт, «Я грішник». Натомість я скажу: «Ні! Я не можу, бо я мертвий для гріха і живий для Христа!». Отже, я помиратиму для гріха і житиму для Христа.

— Д. Мюррей, ReSet. Життя благодаті в умовах вигорання

гріхдумкаживий

Ми працюємо не покладаючи рук, щоб заробити якомога більше грошей і купити ще більше речей, яких ми насправді не потребуємо. І цей біг по колу лише прискорює темп нашого життя. Інакше кажучи, спокуса робить нас заручниками такого невірного рівняння: більше мати + більше споживати = краще жити. Піддавшись цій спокусі, ми потрапляємо в пастку надмірної зайнятості й навіть не усвідомлюємо цього. Можливо, ще одне порівняння допоможе нам уважніше придивитися до свого життя.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

грошізайнятістькраще

Ісус протистоїть спокусі поспіху. Дивовижно! Який вражаючий приклад для нас!

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

Ісус Христоснеспішністьпоспіх

Поспіх спокушає нас брехнею, що бажане буде назавжди втрачено, якщо тут же не схопити його.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

бажаннябрехнявтрата

Поспіх - це велика спокуса. Поспіх являє собою імпульсивну, рефлекторну людську реакцію: "Я повинен діяти, інакше втрачу свій шанс!"

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

поспіхреакціяритм