Традиційні святкування мали історичну та духовну основу, та з часом релігійні лідери перетворили їх на величні державні дійства, сенс яких мало хто розумів. Проте зовнішній блиск офіційної побожності засліплював очі, люди залюбки брали в них участь. Навряд чи у натовпі можна було щиро і зосереджено помолитися Богу. Ці помпезні святкування глушили голос ро зуму, за зовнішнім лоском не було видно соціального бруду, за урочистими богослужіннями маскувалася аморальність, у величних храмах було зручно сховатися від Бога, а у тисячних натовпах – забутися і не думати про те зло, що викриває в людині її сумління.
— Д. Таргонський,