Одним з найбільших проявів іронії в історії християнства є те, що його лідери постійно піддавалися спокусі влади – політичної, військової, економічної, моральної, духовної, та при цьому й далі говорили від імені Ісуса, який за свою божественну владу не тримався, але спустошив себе і став таким, як ми. Спокуса вважати владу знаряддям, придатним для проголошення Євангелія, – чи не найбільша з усіх.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Споглядальна молитва тримає нас, так би мовити, дома, без відриву від свого коріння й у безпеці, навіть тоді, коли перебуваємо в дорозі, пересуваємось з місця на місце, а часто ще й оточені зусібіч ревом і гуркотом насилля та війни. Споглядальна молитва поглиблює в нас усвідомлення того, що ми вже вільні, що ми вже знайшли, де жити, що ми вже належимо Богові, хоч усе й усі навколо знай твердять протилежне.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Багато кому здається, що ветерани стають алкоголіками й наркоманами, щоб забути все, що вони бачили на війні. У деяких випадках це дійсно так. Але ця правда лише часткова і дуже викривлена. Набагато частіше ветерани вдають- ся до пиятики та наркотиків, щоб замінити цим те, що їм давала війна.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Яка ж мудрість міститься у «Філоктеті» - трагедії, написаній Софоклом уже під кінець його довгого життя? Не можна сподіватися на перемогу, якщо ми покидаємо напризволяще своїх поранених. Про цю п'єсу поет Роберт Блай написав: «Поранений щось-таки знає». І коли Одіссей покидає Філоктета на безлюдному острові, він покидає єдину людину, потрібну йому для перемоги в цілій війні.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя