Христос не мав потреби відвалювати камінь від гробу та розганяти сторожу, щоб вийти назовні. Творець світу спокійно міг з'являтися людям при зачинених дверях, як це трапилося пізніше. Бог відвалив камінь та розігнав сторожу заради безпечних у своїй любові до Нього жінок. Він знав, що вони не всидять на місці й прибіжать до гробу, тому й приготував для них цю зустріч і потурбувався, щоб вона була безпечною. Жінки зі страхом і великою радістю побігли, щоб сповістити учням про все, що бачили і чули. Коли вони мчали до апостолів, дорогою їх зустрів Христос.

— Д. Таргонський,

апостолибезпекавіра

Христос спершу повернувся до раба і зцілив його вухо. Але Він не збирався використовувати надзвичайні здібності для власного захисту. Після такого простого прояву Божої великодушності дріб'язкова злоба гордих людей, які пов'язали Його як якогось особливо небезпечного злочинця, виглядала ницою і потворною. Коли апостоли зрозуміли, що Христос не збирається боротися і показувати Свою справжню силу, то кинулися врізнобіч і розчинилися у темряві саду. Лиш один учень на ім'я Марк деякий час супроводжував Учителя на віддалі, загорнувшись у покривало на голе тіло, адже ці події заскочили його під час сну. Сторожа швидко помітила переслідувача і спробувала його схопити, але той спритно ухилився і, залишивши у них в руках покривало, голяка дременув геть. І це була гола правда про весь героїзм апостолів.

— Д. Таргонський,

апостоливеликодушністьвипробування

Біди та проблеми завжди були й будуть на землі. Але якими б нестерпними не здавалися скорботи, любов завжди виганяє страх, життя перемагає смерть, а радість звичку страждати.

— Д. Таргонський,

Бідижиттялюбов

Через постійні нагадувания Вчителя про Свою смерть апостолам було тривожно на душі. Майбутнє їм було невідоме, а невизначеність страшні шою за смерть. Бог дав передчуття смерті кожній люблячій душі, щоб вона могла відпустити все дороге її серцю на землі та підготуватися до неминучих втрат і обов'язкових зустрічей у вічності. Але для апостолів смерть була нездоланною стіною, за котрою їх очікувала пітьма невідомості.

— Д. Таргонський,

апостоливічністьвтрата

Без особистих втрат люди ні в що серйозно не вірять. Учні не вірили у воскресіння, про яке постійно говорив Христос, тому боялися, що улюбленого Вчителя вб'ють і все їхнє життя піде шкереберть.

— Д. Таргонський,

випробуваннявіравоскресіння

Ісус не потребував прославлення, радше сумував, що люди часто не могли просто радіти життю, здоров'ю, щастю, близьким людям поряд. Бог щиро радів людському щастю, а люди думали, що його потрібно відробляти. Вони боялися щось зробити не так, щоб Владика знову його не забрав. Люди вважали себе рабами Божими, а рабу потрібно заслужити милість у свого царя. Таким було їхнє релігійне виховання, яке стримувало в оковах страху щирі поривання серця.

— Д. Таргонський,

БогІсуслюди

Словом, на Різдво ми отримали крижані випробу вання. Відчули важкість своїх тіл, біль у них, холод, страх, безвихідь. А потім вхопилися за надію. Словом, ма відчули годі саме Різдво.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

більвипробуваннявіра

Віддати свої скарби Господу нам часто заважає страх щодо їхньої і нашої подальшої долі. Особливо, коли цими скарбами є близькі родичі й друзі. Але ми не повинні піддаватися такому страху. Наш Господь прийшов не нищити, а спасати. Усе, що ми довіряємо Йому, буде в безпеці, а все, що ми Йому не довіряємо, ніколи не буде по-справжньому захищеним у цьому світі.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

безпекаблизькіГосподь

Усе в Новому Завіті відповідає цій старозавітній кар-тині. Відкупленим людям більше не потрібно спинятися в страху, щоб увійти у Святе Святих. Бог бажає, щоб ми ввійшли в Його Присутність і жили там усе своє життя. Це ми повинні пізнати у свідомому досвіді. Це більше, ніж доктрина, якої треба дотримуватися - це життя, яким треба насолоджуватися кожної миті кожного дня.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

відкупленнядосвіднасолода

Пригадую, коли мені було десь 15 років, я читав нарис психолога Ентоні Сторра, у якому він стверджував, що найбільшою і найважливішою була Черчиллева перемога над самим собою. Шо він мав на увазі, так це те, що Черчилль у школі завжди усвідомлював, що є дрібним боязким коротуном, — пригадайте випадок, коли у нього кидають м'ячі від крокету, а він тікає. Тож через силу волі він вирішив побороти власне боягузтво і затинання та стати тим 80-фунтовим слабаком, який, тренуючись із гирями, здобуде тіло Чарльза Атласа¹. А коли підкорено власний страх, аргументує автор, неважко підкорити й усе інше.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

перемогапсихологсила

У ніч 14 квітня того року Королівські повітряні сили скинули 1780 тонн високовибухових снарядів з 500 ланкастерських бомбардувальників. Черчилль був ініціатором цієї стратегії; він наполягав на практиці «килимового бомбардування» — з цілеспрямованим та відкритим наміром вселити страх у цивільне населення.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

бомбардуваннякилимовеЛанкастер

Пізнати Боже серце означає послідовно, радикально і дуже конкретно проголошувати і відкривати, що Бог – це любов і тільки любов, а тому страх, ізоляція чи відчай, що раз по раз вторгаються в людську душу, ніколи від Бога не походять.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

БогБогопізнаннявідчай