Через постійні нагадувания Вчителя про Свою смерть апостолам було тривожно на душі. Майбутнє їм було невідоме, а невизначеність страшні шою за смерть. Бог дав передчуття смерті кожній люблячій душі, щоб вона могла відпустити все дороге її серцю на землі та підготуватися до неминучих втрат і обов'язкових зустрічей у вічності. Але для апостолів смерть була нездоланною стіною, за котрою їх очікувала пітьма невідомості.Д. Таргонський, Бог серед людей (Тернопіль: Фонд пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, 2025), С.265