У Книзі Діяння Лука розповідає про участь у соборі Петра, Павла і Варнави, а потім про остаточне рішення Писання Якова. Богословська відповідь самого Павла в більш виразному формулюванні наводиться в його посланні до Галатійської громади, членам якої теж довелося зіткнутися з наполегливою пропагандою «юдіючих». Ці люди ставили під сумнів запевнення Павла в тому, що віри в Месію Ісуса достатньо для спасіння і приналежності до Божого народу. «А як же Мойсей?» вигукували вони. «Забудемо поки що про Мойсея; а як же Авраам? питав у відповідь Павло. Вони думали, що знайшли у Писанні вирішальні докази на користь своїх ідей. Павло спростував їх, запропонувавши заглянути ще глибше в історію Ізраїлю і вказавши на перевагу Божої обітниці Аврааму. Як для Павла, так і для його прихильників йшлося про авторитетність Писання. На спільну думку, який би напрям місіонерської діяльності не обрала церкву, він повинен мати підтвердження у Писанні (відомому нам зараз як Старий Завіт). Павло пропонує нову герменевтику, в якій першорядне значення надається заповіту з Авраамом, як з хронологічної, так і з богословської точки зору.

— К. Райт, Миссия Бога

діянняізраїльЛука

Для відповіді на ці питання повернемося до спільної теми третього розділу до пристрасного бажання Яхве дарувати пізнання себе всім народам землі. Зрозуміло, є й інші способи опису місії Бога в її старозавітному викладі; головні з них обговорюватимуться далі у цій книзі. Але цей її аспект для нас уже очевидний. Як у спасительній Божій благодаті, так і в його праведному суді, ізраїльтяни побачили живого істинного Бога. Так само, зрештою, всі народи пізнають його або в покаянні, порятунку та поклонінні, або у відкритій непокорі, гріху та загибелі. «Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як наповнюють води море» (Авв. 2, 14). Така Божа воля і задум, отже, і його місія.

— К. Райт, Миссия Бога

АввакумБожа волямісія

Порятунок – одне з головних занять та якостей Яхве, описаних у Старому Завіті. Не буде навіть перебільшенням сказати, що спасіння визначає саму особистість Бога. «Бог для нас – Бог на спасіння» (Пс. 67, 20). Одна з найраніших пісень хвали за спасіння від єгипетського рабства прозвучала відразу після переходу через море: «Господь фортеця моя та слава моя, Він був мені спасінням» (Вих. 15, 2). Серед найстаріших метафоричних імен Яхве в ранній єврейській поезії є і те, що описує його як «твердиню» порятунку Ізраїлю (Втор. 32, 15). У псалмах Яхве насамперед Бог-Спаситель, тому що в цьому суть його характеру, те, чим він займається послідовно, часто і в чому не знає собі рівних. 136 слів з коренем уаша, що зустрічаються в Псалтирі, становлять сорок відсотків усіх прикладів вживання цього кореня у Старому Завіті. Господь - Бог мого спасіння (Пс. 87, 2), ріг спасіння (Пс. 17, 3), твердиня порятунку (Пс. 94, 1), спасіння моє та слава моя (Пс. 61, 7-8), Спаситель мій і Бог мій (Пс. 41, 6-7). І не тільки мій, і навіть не тільки людину, бо наш Бог рятує «людей та худоби» (Пс. 35, 7). Роберт Хаббард має рацію: «з богословської точки зору, у вченні та поклонінні Ізраїлю Яхве найбільше асоціювався з порятунком». Не дивно, що пророк, бажаючи відродити віру Ізраїлю в їхнього великого Бога у найважчі моменти вигнання, нагадує їм про велику спадщину поклоніння словами: «Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій» (Іс. 43, 3).

— К. Райт, Миссия Бога

Богвіраізраїль

Запевнення в тому, що немає бога, подібного до Яхви («немає нікого, як він» або «немає нікого, як ти»), переконливо свідчать: ніхто не зрівняється з ним у готовності тримати слово і виконувати обіцянки (2 Цар. 7, 22) ); у силі та мудрості, явлених, зокрема, у його творінні (Єр. 10, 6-7.11-12); у небесних зборах (Пс. 88, 7-9); у владі над народами (Єр. 49, 19; 50, 44); у прощенні гріхів та беззаконь (Мих. 7, 18); у спасінні свого народу (Іс. 64, 4).

— К. Райт, Миссия Бога

мудрістьнеповторнийобіцянки

Або, як хтось справедливо зазначив: йдеться не про те, що у світі Бог має місію для церкви, а про те, що він має церкву для цієї місії. Чи не місія була задумана для церкви; церкву було створено для здійснення місії місії самого Бога.

— К. Райт, Миссия Бога

Богзадумздійснення

Змінюючи кут зору у спробі дати біблійне визначення місії, ми фактично запитуємо себе: «А чия це місія?» Мені здається, відповіддю на нього міг би стати парафраз пісні викуплених у новому творінні. «Спасіння Богові нашому, що сидить на престолі, і Агнцю!» (Об'явл. 7, 10). Оскільки вся Біблія це історія про те, як Бог, «наш Бог», дарував спасіння всесвіту (наочно представлена ​​у вигляді концентричних кіл навколо Божого престолу в приголомшливому видінні з Об'явл. 4 – 7), можна з рівною часткою впевненості сказати: «Місія Бога нашого». Місія належить не нам, а Богові.

— К. Райт, Миссия Бога

агнецьБібліяБог

Законництво веде до дуалістичного християнства. Чому? Тому що вони тісно взаємопов'язані. Коли люди не здатні осягнути Євангеліє благодаті, вони тяжіють до фарисейської одержимості ритуальною чистотою. Якщо припустити, що ми рятуємося чистотою та правильністю поведінки, то це змусить нас залишатися у стінах церкви, бути задоволеними стосунками та ситуаціями, в яких не доводиться мати справу з невіруючими та їхніми уявленнями про життя.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Благодатьдуалістичне християнствозаконництво

У Старому Завіті Бог каже ізраїльтянам: «Прибульець, що оселився у вас, нехай буде для вас те саме, що тубільець ваш; кохай його, як себе; бо й ви були прибульцями в єгипетській землі. Я Господь, Бог ваш» (Лев. 19:34). Ізраїльтяни були чужинцями та пригнобленими рабами в Єгипті. У них не було сил звільнитися самостійно – це зробив Бог Своєю силою і за Своєю милістю. Тепер вони повинні ставитись до всіх людей, у яких менше сили або ресурсів, як до самих себе, виявляючи любов і справедливість. Богословською основою, мотивацією для відновлення справедливості є спасіння з благодаті!

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьБогізраїльтяни

Вос відзначає в Біблії три аспекти Царства, які слід тримати разом. По-перше, Царство – це сфера Божої рятівної благодаті. Оскільки спасіння дається за благодаттю, а не за ділами, Бог є Цар і Владика нашого спасіння. По-друге, це сфера праведності та справедливості. Царство завжди діє за статутами Царя. Виходить, Царство Боже – це новий спосіб життя та новий спектр відносин та соціального устрою. По-третє, Царство – це сфера блаженства та радості. Божа сила, яка в майбутньому оновить все творіння, є в нашому житті вже зараз.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьблаженствоБожа сила

Царство Боже – це «сфера Божої рятівної благодаті», потрапити в яку можна через народження згори і віру в Христа (Ів. 3:3, 5; Кл. 1:13).

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віра в Христавіруючінародження згори

На початку служіння церкви Відкупителя ми виявили, що неправильно християнам жаліти місто і навіть шкідливо думати про себе як про його спасителів. Нам довелося смиренно вчитися в міста і поважати його мешканців. Наші стосунки з ними мають будуватися на свідомій взаємності. Нам потрібне було бажання побачити Божу спільну благодать у житті людей. Довелося усвідомити, що ми потребуємо їх, щоб поповнити розуміння Бога і Його благодаті, так само, як вони потребують нас.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьБогвзаємність

Місто дає нам по-новому зрозуміти силу Доброї звістки. Там ми зустрічаємо людей, які здаються нам духовно і морально безнадійними, і думаємо: «Ці люди ніколи не повірять у Христа». Але така думка сама по собі є одкровенням: якщо порятунок справді дається за благодаттю, а не за заслугами і чеснотами, то чому нам здається, що в когось іншого менше шансів, ніж у нас, стати християнином? Чому чиєсь навернення буде більшим дивом, ніж наше спасіння? Місто може відкрити нам, що ми не зовсім віримо у винятковість благодаті та в реальності переконані, що Бог здебільшого рятує хороших людей - подібних до нас.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьБогмісто