Подумайте на секунду про великі контури Божої спокутної мети. Наступні пункти, швидше за все, могли бути включені в те, що Павло називав "усією волею (метою) Божою" (Дії 20, 27). Я коротко представлю їх нижче. Кожна теза заслуговує на окреме богословське обговорення. Мета або місія Бога полягала в тому, щоб: 1. вирішити проблему людського гріха, який був засуджений і покараний, оскільки Бог праведний і виправдовуючий. На хресті Бог покінчив із нашою провиною за гріх. Він узяв на себе відповідальність за наші гріхи і з любові до нас покарав в особі Сина свого Ісуса Христа. «Господь поклав на нього гріхи всіх нас» (Іс. 53, 6); «Він наші гріхи Сам підніс тілом своїм на дерево» (1 Пет. 2, 24). Хрест – це місце нашого помилування, вибачення та виправдання; 2.держать перемогу з усіх сил зла (ангельськими, духовними, «видимими і невидимими»), які пригнічували, поневоляли, нападали і руйнували людське життя, безпосередньо чи з допомогою інших людей. На хресті Бог покінчив із цим, «відібравши сили у начальств і влади... перемігши над ними Собою» (Кол. 2, 15). Хрест - це місце, де сили зла були повалені. Хрест – це гарантія їхнього повного подальшого винищення; 3.покласти край смерті – найбільшому загарбнику і ворогові всього живого у Божому світі. І на хресті Бог зробив це, коли «смертю позбавив сили того, хто має державу смерті, тобто диявола» (Євр. 2, 14). Хрест, будучи символом найжахливішої смерті у стародавньому світі, парадоксальним чином став джерелом життя; 3.зруйнувати стіну ворожнечі між юдеями і язичниками і таким чином покласти край будь-якій ворожості та відчуженню. І знову Бог зробив це, «бо Він є світ наш, що зробив з обох одне і зруйнував перешкоду, що стояла посеред... щоб із двох створити в Собі Самому одну нову людину, влаштовуючи світ, і в одному тілі примирити обох з Богом за допомогою хреста, вбивши ворожнечу на ньому» (ΕΦ. 2, 14-16). Хрест це місце примирення, з Богом та один з одним; 4. зцілити і примирити все творіння – всесвітня місія Бога. Зрештою, на хресті Бог зробив це можливим, у цьому полягає його воля, «щоб за допомогою Його примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров'ю хреста Його, і земне і небесне» (Кол. 1, 20; все - ясно вказує на все творіння у світових масштабах, як каже вище Павло: все, що було створено Христом і для Христа. Хрест – це гарантія відновлення творіння у майбутньому. Уся ця багатостороння спокутна місія Бога має серйозну біблійну основу. Отже, Божа місія полягала у тому, щоб; 1.покарати злочин і пробачити грішника; 2. знищити зло і позбавити людство; 3.перемогти смерть і дати людству життя та безсмертя; 4. примирити ворогів один з одним і з Богом; 5.відновити творіння і примирити з автором.

— К. Райт, Миссия Бога

відновленнягріхІсус

Але в розумінні цього є і надія. Якщо боги - плід людської уяви, то вони не тільки мають руйнівну силу, але і самі можуть бути знищені - як і всі наші інші земні створіння. Боги теж схильні до руйнування і смерті. Вони не довговічніші за їхніх людей та імперій. Насмішки, якими ассирієць обсипав богів переможених ним народів, у світлі історичних подій рикошетом вдарили по ньому самому. Де зараз боги Ассирії, Вавилону, Персії, Греції та Риму? Людська історія - цвинтар богів.

— К. Райт, Миссия Бога

богиімперіїісторія

Майкл Аллен зазначає: «Смерть і гріх обмежують потенціал культури, тому що спотворюють бажання та здібності творців культури, які тепер більше прагнуть поганого, ніж доброго». У Бутті 3:17-19 описано Боже прокляття, що впало на землю після гріхопадіння Адама та Єви, і в його словах ми бачимо, що гріх заражає та згубно впливає на всі сфери життя людини.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

буттягріхгріхопадіння

У людському серці живуть найпотаємніші бажання, які сучасна реалістична література ніколи не зможе задовольнити: врятуватися від смерті та жити вічно; спілкуватися з іншими істотами на кшталт ельфів, інопланетян чи янголів; віднайти й ніколи не втрачати цілюще для душі кохання. Найбільше ми хочемо бачити, а якщо можливо, то й брати участь в остаточному торжестві добра над злом. Люди звертаються до казок, бо в них втілено виконання цих бажань.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

бажаннявічне життядобро і зло

1 Іноді лунає заклик прийти до Бога зі страху суду і смерті. Євреїв 2:14-18 говорить, що Христос врятував нас від рабства страху смерті. У Євреїв 10:31 сказано, як жахливо потрапити під суд живого Бога. 2 Іноді звучить заклик прийти до Бога для звільнення від тягаря провини. Галатам 3:10-12 говорить, що ми під прокляттям закону. Провина не тільки об'єктивна - вона може бути і суб'єктивним тягарем на нашій совісті (Пс. 50). Якщо нам здається, що ми не виправдовуємо очікування інших або навіть за власними поняттями не відповідаємо якимось стандартам, то нас може переслідувати почуття провини та низької самооцінки. Біблія пропонує свободу від цього тягаря.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

провинапрокляттясвобода

Щоразу, коли щось планувалося, Ерл казав: «Якщо мені дозволить Господь». Якщо ж у нього запитували, чому він так говорить, Ерл пояснював, що в такий спосіб він почасти висловлює своє поважливе ставлення до Бога. «Отцю небесному належить кожна моя хвилина, і Він може забрати мене, коли захоче». Але було це також і способом практикування смерті - нагадуванням собі й усім навколо про те, що життя не безкінечне та що воно будь-якої миті може скінчитися.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

БогЕрлжиття

Чимало античних філософів визнають, що через дисципліновані розмірковування про смерть ми вносимо стрімкість, яскравість і сенс у кожен прожитий день. Вони «практикувались у підготовці до смерті» не тому, що були аж такими похмурими, чи хворобливими, чи налаштованими на погане, і не тому, що хотіли, щоб усі навколо захоплювалися глибинами їхнього мислення. Ні, вони робили це тільки тому, що хотіли прожити якомога краще й повніше життя.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

дисциплінажиттяповнота

Так от, найкращою аналогією на цю тему, що коли-небудь траплялася мені, є вислів: «Смерть подібна до сонця». Як і сонце, вона спонукає до розвитку всі сторони нашого життя, але витріщатися на неї немає сенсу. Необхідність негайно діяти, зумовлена конечністю відведеного нам життєвого терміну, підштовхує нас шукати сенс у тому часі, що його ми маємо. Боятися смерті, занадто пере- йматися її приходом, дивитися їй просто в обличчя — ці дії засліплюють нас і не дозволяють побачити численних можливостей, якими сповнене наше життя.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

діятижиттяможливості

І, якщо подивитися на речі з цієї точки зору, то смерть для нас є джерелом найбільших страхів. Страх смерті стоїть за всіма іншими нашими страхами й спонукує нас поспішати, діяти негайно, адже завтра може ніколи й не настати.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

джерелодіятизавтра

Лауреат Нобелівської премії Елі Візель каже про суть цієї проблеми так: «Протилежність любові - не ненависть, а байдужість. Протилежність краси - не потворність, а байдужість. Протилежність віри - не єресь, а байдужість. І протилежність життя - не смерть, а байдужість.»

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

байдужістьВізельвіра

Шукайте, що ви шукаєте, але це не там, де ви шукаєте. Щасливого життя шукаєте ви в країні смерті: його там немає. Як може бути щасливе життя там, де немає самого життя?

— А. Аврелий, Исповедь

життякраїнамісце

Без Ісуса Христа нам не пізнати сенсу життя і смерті, бо крім Ісуса Христа, нам недоступне не тільки пізнання Бога, а й самих себе. Без Писання, чия єдина тема - проголошення Ісуса Христа, ми не знаємо нічого і не можемо бачити нічого, окрім темряви і безладу, ми не бачимо нічого ні в природі Бога, ні в нашій власній. Б. Паскаль.

— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди

БогжиттяІсус Христос