Можна також стверджувати, що найсерйозніша проблема сьогодні для церкви – це наша нездатність порозумітися з невіруючими. Хіба не велика біда, що євангельська церква мешкає в культурному глухому куті, нездатна зрозумілою мовою пояснити Євангеліє більшості американців, і що її ніби турбує лише власна влада, а не загальне благо? Зрозуміло, біда.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

американціблаговлада

Хіба це не величезна проблема, що в багатьох галузях культури так мало християн? Абсолютно правильно. У образотворчому мистецтві, літературі та поезії, театрі та танці, філософії та юриспруденції, науково-дослідних центрах, провідних університетах, найбільш популярних журналах, серед топових журналістів, у головних фондах, на суспільному телебаченні, у кіноіндустрії та висококласних рекламних агентствах там практично не помітні або зовсім відсутні християнські голоси.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

впливкультуралітература

Але ми все ще маємо запитати: «Звідки взялася ідея прав людини?» Коли так багато мирських людей підтримують її, чи означає це, що вона є плід загального одкровення? Ні, вона є плід кількох факторів. Світ, познайомившись із біблійним вченням, сприйняв цю ідею з особливого одкровення і надав їй універсальнішого, нехристиянського значення. Однак основні поняття про гідність людини, про важливість прощення замість відплати, про значущість філантропії та благодійності – всі вони випливають із християнської цивілізації, оскільки в язичництві та східних релігіях вони фактично були відсутні. Тепер вони постійно присутні в сучасному житті Заходу, хоча основу для них християнську віру культура загалом відкинула.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благодійністьгідністьідея

Християнство назавжди змінило колишні європейські культури, де найголовнішою цінністю вважалася честь. Гордість у них цінувалася вище за смирення, панування відвага - вище служіння, військова вище миролюбства, слава вище скромності, вірність своєму роду і племені - вище рівної поваги до всіх людей. Незважаючи на те, що сьогодні західне суспільство скочується до стародавнього язичницького світогляду, сучасні європейці все ще знаходяться швидше під впливом християнської етики, ніж колишніх язичницьких вірувань. Завдяки цьому загалом західні суспільства пропонують більш безпечні умови для життя. Інакше висловлюючись, християнство перетворило язичницьку культуру.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

гордістьєвропейські суспільствакультура

Коли церква стає організацією, яка лише пропонує соціальні послуги, душоопіку та інші громадські заходи, багато хто запитує: «А навіщо вона існує? Для чого потрібна ця організація, якщо вона робить те ж саме (часто якось по-аматорськи), що інші світські організації роблять більш ефективно?» Багато церкв в ім'я адаптації до культури втратили свої особливості і, відповідно, культурну силу християнства.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

адаптаціягромадські заходидушоопіка

Девізи на кшталт «Повернемо собі культуру», та й сама фраза «перетворення культури» призводять до очікувань, ніби християни можуть зробити радикальні зміни. Але, як майстерно демонструє Джеймс Хантер, людська культура надзвичайно складна і не підкоряється контролю будь-яким інструментом. Будь-які зміни, які можуть здійснити християни, будуть поступовими.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

ДевізиДжеймс Хантерзміни

Оскільки панування Христа має реалізовуватись у всіх сферах життя – економіці та бізнесі, управлінні та політиці, літературі та мистецтві, журналістиці та науці, юриспруденції та освіті, то християни повинні направити свої зусилля на зміну культури, тобто перетворювати світ у буквальному значенні слова.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

економіказміна світукультура

Зрозуміло, у певному сенсі це теж модель участі в культурі, оскільки таке ставлення передбачало певне переконання: «Це суспільство не таке, яким має бути. А щоб змінити світ, потрібно змінювати серце за серцем шляхом благовістя та учнівства. Якби у світі була належна кількість справжніх християн, суспільство було б справедливішим і моральнішим». Я називаю цей підхід пієтизмом.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благовістякультураморальність

Для загального блага християни в містах мають бути носіями контркультури. Їм слід радикально відрізнятися від оточуючого міста, але водночас бути радикально відданими його благополуччю.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благополуччявідданістьконтркультура

Якщо християни хочуть досягати необращених, вони повинні йти в міста. Щоб не втратити підростаюче покоління, ми повинні йти в міста. Щоб брати участь у створенні культури заради Христа, ми повинні йти в міста. Щоб служити незаможним, ми повинні йти в міста.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

культурамістанезаможні

Люди, особливо молодь, хочуть жити в місті. Виникнення нових технологій і мобільності не послабило цього бажання. Навпаки, воно радикально розширило сферу впливу міської культури. Вплив урбанізації виходить далеко за межі міських кордонів, зачіпаючи навіть найвіддаленіші сільські території країн. Діти в Мексиці та Румунії більше схожі на молодь Лос-Анджелеса або Нью-Йорка, ніж на дорослих у своїй країні.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

глобалізаціякультурамісто

Кожна професія в певному сенсі продовження первісного обробітку Едемського саду. Діячі різного роду культури, наприклад, беруть сировину у вигляді п'яти почуттів і людського досвіду, щоб створити музику і візуальні витвори мистецтва, літературу і картини, танці, архітектору і театр. Подібним чином інженери та будівельники беруть сировину фізичного світу і творчо її переробляють, щоб сприяти продуктивності та процвітанню людини. Оскільки ми покликані створювати культуру, а міста стають місцями найвищої її ефективності, я вірю, що будівництво міст є ключовою частиною виконання культурного мандата.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

інженерикультурамандат