Він помітив: щоразу, як церква повертається до Євангелія і насолоджується пробудженням, так звані добродії, які пишаються своєю моральністю, обурено залишають церкву. Тим часом сюди стікаються вигнанці, щоб почути послання благодаті. Ісус завжди жорсткіше ставився до фарисеїв, ніж до звідників і блудниць, а в Євангелії від Луки 15 Він був жорсткішим до старшого брата, ніж до молодшого.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БлагодатьвигнанціЄвангеліє

Зрозуміло, у певному сенсі це теж модель участі в культурі, оскільки таке ставлення передбачало певне переконання: «Це суспільство не таке, яким має бути. А щоб змінити світ, потрібно змінювати серце за серцем шляхом благовістя та учнівства. Якби у світі була належна кількість справжніх християн, суспільство було б справедливішим і моральнішим». Я називаю цей підхід пієтизмом.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благовістякультураморальність

Кілька років тому я проводив одруження, де наречений належав до англомовної культури, а наречена була латиноамериканкою. О призначеній годині в церкві не було не тільки нареченої, але й майже ніхто з її родичів і друзів сім'ї ще не з'явився. Тільки через сорок п'ять хвилин наречена з рідними прибула до церкви. Гості з боку нареченого обурювалися: така поведінка була грубою, невихованою і нетактовною. Деякі бурмотіли собі під ніс: «Не дивно, що ці люди не можуть...» А латиноамериканці думали, що англо-американці були, як зазвичай, надто манірними, напруженими і більше дбали про цілі та розпорядок, ніж про взаємини. Чому виникло невдоволення? Кожна сторона перетворювала обумовлене культурою сприйняття часу на показник моральності».

— Т. Келлер, Центровая Церковь

взаєминикультуракультурний конфлікт

До Римлян 1 і 2 доносять цю думку: всі згрішили і втратили Божу славу - юдеї та язичники однаковою мірою втрачені. Можливо, язичники творять ідола з чуттєвості, але юдеї не відстають, перетворивши на ідола моральність, як і всі культури, вони шукають те, що могло б, замінивши Бога, виправдати і врятувати їх.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Божа слававиправданнягріх

Євангеліє, з одного боку, закликає нас критично оцінювати всі культури, включно зі своєю власною (оскільки істина реальна й об'єктивна). З іншого боку, воно змушує нас визнати, що ми нікого не перевершуємо в моральності, тому що спасаємося тільки за благодаттю. Так Євангеліє служить великим зрівнювачем.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьЄвангелієзрівнювач

"Людям набагато частіше треба нагадувати, ніж навчати їх чогось нового". Справжнє завдання кожного вчителя моральності в тому, щоб знову і знову повертати нас назад до простих, старих принципів, які ми всі раз у раз випускаємо з уваги.

— К. Льюис, Просто Христианство

моральністьнавчаннянагадування

У Святому Письмі юдеїв і християн Бог Сам розкриває Свою сутність і наділяє її особистісними властивостями та моральним змістом. Ця присутність, що викликає благоговіння, показана не як щось, а як моральна істота з усіма якостями справжньої особистості. Ба більше, Він - абсолютна квінтесенція моральної досконалості, Він нескінченно досконалий у праведності, чистоті, чесності та незбагненній святості.

— Э. Тозер, Величие Бога

БібліяБогдосконалість

Кажуть, що головний показник моральності суспільства - це те, який світ воно залишає своїм дітям. Ми повинні боротися за своє майбутнє і за майбутнє прийдешніх поколінь.

— Э. Люцер, Церковь в Вавилоне. Следуя призыву быть светом во тьме

боротьбавідповідальністьдіти