Тому постає питання: чи має сенс наділяти гроші якостями, які ніколи не мали тварних речей, а саме – вічне зростання? Кожне дерево має померти, кожен будинок якось зруйнується, кожна людина має померти. Чому нематеріальні блага, подібні до капіталу (і його доповнення - борги), не повинні також мати свого часу? У капіталу немає природних бар'єрів зростання. Немає ювілею, який міг би покласти край його владі, що накопичується. І тому немає ювілею, щоб покласти край обов'язку та рабству. Гроші, що харчуються від грошей, не мають виробничого чи соціального обов'язку. Вони уявляють широкий потік, що загрожує навіть великим національним економікам, що топить маленькі країни... Але в центрі цього розбалансування стоїть безперечна ідея вічного життя грошей.
— К. Райт, Миссия Бога