Як наслідок, перед нами постає наступне питання: яка дисципліна потрібна майбутньому лідерові, щоб подолати спокусу індивідуального героїзму? Тут я хотів би запропонувати практику сповіді та прощення. Майбутні лідери повинні бути містиками і глибоко поринати у споглядальну молитву; так само вони мають бути завжди готові визнати власну розбитість і попросити прощення у тих, кому служать.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Християнські лідери не можуть бути просто добре поінформованими людьми, які мають ті чи інші переконання щодо гострих проблем сучасності. Їхнє лідерство має корінитися у постійних близьких стосунках із воплоченим Словом, Ісусом, і саме там їм треба знайти джерело для своїх слів, порад та настанов. Завдяки дисципліні споглядальної молитви християнські провідники мають учитися знову й знову слухати голос любові і знаходити там мудрість та мужність вирішувати будь-яке питання, що постає перед ними.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Споглядальна молитва тримає нас, так би мовити, дома, без відриву від свого коріння й у безпеці, навіть тоді, коли перебуваємо в дорозі, пересуваємось з місця на місце, а часто ще й оточені зусібіч ревом і гуркотом насилля та війни. Споглядальна молитва поглиблює в нас усвідомлення того, що ми вже вільні, що ми вже знайшли, де жити, що ми вже належимо Богові, хоч усе й усі навколо знай твердять протилежне.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.