У Храм Різдва Христового, що у Вифлеємі, неможливо зайти просто так. Двері занадто низькі. Якщо хочете потрапити в місце, яке символізує народження Господа Ісуса, то зробити це можна лише одним способом: нагнутися, схилитися і стати на коліна. Це чудова картина того, як слід приходити до Ісуса, і як потрібно йти та розповідати про Нього.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ВифлеємІсуспоклоніння

Вони досягли внутрішнього стану, подібного до зовнішніх обставин звичайного жебрака на вулицях Єрусалиму ось що насправді означає слово «убогий», яке тут вжив Христос. Ці блаженні вбогі більше не є рабами тиранії речей. Вони розірвали ярмо гнобителя і зробили це шляхом не боротьби, а покори. Хоча вони вільні від будь-якого почуття власності, все ж володіють усім: «Їхнє Царство Небесне».

— Е. Тозер, Прагнути Бога

блаженнівласністьНебесне

«Глибше покаяння, щиріша довіра, відданіша покора волі Ісуса Христа ось що прокладає шлях, сповнений сили в служінні нашій епосі»

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

довіраІсус Христоспокаяння

Коли люди починають розуміти радикальність Євангелія – те, що і «хороші», і «погані» люди однаково гинуть і можуть врятуватися лише благодаттю, - вони вже не зможуть пишатися і ставитися до інших зверхньо, ​​не заперечуючи при цьому саме Євангеліє. Моралістичні християни благовістять з позиції: «Я правий, а вони помиляються – і мені подобається говорити людям про це». Нічого не може бути менш привабливим або більш ігноруючим дух євангельської звістки. Євангеліє спонукає нас дивитися на нехристиян, розуміючи, що вони цілком можуть бути кращими за нас. Дивлячись на свого сусіда-індуїста, я розумію, що він може бути кращим батьком для своїх дітей, ніж я колись був для своїх. Євангеліє дає нам основу для покірної оцінки оточуючих, на якій можна побудувати прекрасні стосунки.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьЄвангеліємораль

Найважливіша мета дисципліни - щоб дитина навчилася поважати й підпорядковуватися авторитету. Слухняність, покора і повага - три найважливіші риси, яким може навчитися будь-яка дитина. Суть дисципліни не в тому, щоб навʼязувати свою волю комусь або здійснювати свою владу над кимось. Її призначення - навчити дітей коритися правилам (законам), які приведуть їх до бажаного майбутнього. Кожного разу, застосовуючи до дитини виховні заходи, слід знову нагадати їй ці правила (закони) та їхню цінність, а також нагадувати дитині про важливість послуху й поваги до тих, кого захищає закон, і до тих, хто його виконує.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

авторитетвихованнядисципліна

Я можу повторювати Золоте правило, доки не посинію, проте не стану його дотримуватися, доки не навчуся любити ближнього, як самого себе. А я не навчуся любити ближнього, як самого себе, доти, доки не навчуся любити Бога. Але я можу навчитися любити Бога тільки тоді, коли я навчуся коритися Йому.

— К. Льюис, Просто Христианство

ближнійБогдія

Стіна — це місце, в якому наша воля зустрічається віч-на-віч з волею Божою, і місце, де ми мусимо відмовитись від власного его, наших ран і всього іншого, що стоїть між нами і Богом. Стіна – темне і сакральне місце, пахне Богом.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

відмоваволядуховність

Ми проводимо час наодинці з Богом як під час тихого часу з Богом, так і в невпинних щоденних розмовах. Ми не маємо амбіцій, щоб стати відомими, багатими, успішними, помітними, цілеспрямованими або «духовними». Ми ті посудини, в які Бог наливає свій Дух, що постійно переповнює цю посудину і витікає назовні. Ми наповнені Духом, але тихо і невибагливо. Присутність Духа в нашому житті така прониклива, що ми можемо навіть і не усвідомлювати, що робимо щось від Духа. Ми такі несвідомі Духа, бо звикли, що Бог так природно веде нас по життю, неочікувано, але впевнено. Згодом ми стаємо щиро покірними і можемо говорити про своє життя і цілі дуже простими термінами.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

духовністьжиттяпокора

Процес зустрічі зі Стіною вимагає того, щоб через Стіну пройти – не пролізти під нею, не перебратись над нею, не обійти довкола, не підірвати її. Ми повинні проходити через неї цеглинка за цеглинкою, відчуваючи і зціляючи кожен елемент наших бажань і волі, підкоряючись волі Божій. Наше его і воля зміняться і стануть новими, вони не піднесені, не видатні. Ми не вчимось позбавлятись їх, але підкоряти. І разом з духовним зціленням приходить зцілення психологічне, і ми віримо, що обидва відбуваються одночасно при Стіні. Ми рухаємось до цілісності і святості. Ми не позбуваємось свого его і волі, ми їх відпускаємо. Ми дозволяємо їм вивернутись навиворіт так, щоб могла з’явитись безумовна любов.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

волядуховнепокора

3 Богом неможливо торгуватися. Оскільки Він точно знає, як ви будете чинити в кожній можливій ситуації, Вам не схилити Його на свій бік пропозицією покори чи винагороди. Жоден ваш аргумент не дає Йому нових осмислень. Та й ми вже говорили про те, що у вас нема нічого такого, що Йому потрібне: Він не потребує вашої покори і володіє усім вашим добром. Утім, торгуватися з Богом і не потрібно. Він уже згодився робити і дозволяти вам лише те, що для вас найкраще. І скріпив цю згоду кровʼю Ісуса Христа, пролитою задля вас. «Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!» (Рим. 8:38-39).

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

аргументБогвинагорода

Будучи голодним і спраглим після 40 днів посту, ослабленим через Свої людські потреби, Ісус відкинув пропозицію сатани про незалежність від Отця і проголосив Свою покору волі Божій. Не дивно, що Біблія заохочує нас інколи утримуватись від їжі. Піст швидко нагадує нам про наші потреби та повну відсутність самодостатності. Це - прямий шлях, що нагадує нам власні обмеження й потребу в покорі перед Богом.

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

Богвідсутністьзалежність

Щоразу, коли за біблійних часів Бог являвся людям, вони відчували одне й те саме: відчуття страху і тривоги, що переповнює душу, щемливе почуття гріховності і провини. Коли Бог заговорив, Авраам розпростерся на землі і слухав Його. Коли Мойсей побачив Господа в палаючому кущі, він у страху закрив своє обличчя, не сміючи поглянути на Бога. Коли Бог з'явився у видіннях пророкові Ісаї, це змусило його закричати: «Горе мені!» і зізнатися: «Загинув я, бо я людина з нечистими устами» (Іс. 6:5).

— Э. Тозер, Величие Бога

благоговінняБогвідчуття