Як завжди, Сенеці дуже чітко вдалося висловити цю ідею: «У момент відходу до сну, скажімо із радістю та веселістю: "Я все ж таки жив. Я пройшов тим шляхом, який призначила мені Фортуна". А коли Бог як благословення подарує нам іще один день, приймемо його з радістю... Кожен, хто сказав собі: "Я все ж таки жив", у змозі піднести кожен наступний день до величі несподіваного подарунка. Поспішайте жити та ставтеся до кожного прожитого дня як до завершеного життя».
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Я починаю вважати себе знаряддям, подарунком, шнуром-подовжувачем для Бога. Це також означає, що я розумію, як я можу зійти з Божого шляху. Я живу любов’ю: тяжкою любов’ю, сліпою любов’ю, любов’ю, що прощає, любов’ю до себе. Одним словом, безпідставною любов’ю.
— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож