Одним з найбільших проявів іронії в історії християнства є те, що його лідери постійно піддавалися спокусі влади – політичної, військової, економічної, моральної, духовної, та при цьому й далі говорили від імені Ісуса, який за свою божественну владу не тримався, але спустошив себе і став таким, як ми. Спокуса вважати владу знаряддям, придатним для проголошення Євангелія, – чи не найбільша з усіх.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Звичайно, і логіку використовуй теж, без цього ніяк. Але використовуй, а не служи їй. Логіка це твоє знаряддя, а не господар. Таємниці життя такі, що навряд чи хоч якийсь набір теорем або доведень - неважливо, якими стрункими, структурованими, точними вони будуть, — коли-небудь зуміють точно прорахувати найважливіші речі, котрі з нами відбуваються. Візьми, наприклад, красу. Як би нам жилося без моментів краси?
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Я починаю вважати себе знаряддям, подарунком, шнуром-подовжувачем для Бога. Це також означає, що я розумію, як я можу зійти з Божого шляху. Я живу любов’ю: тяжкою любов’ю, сліпою любов’ю, любов’ю, що прощає, любов’ю до себе. Одним словом, безпідставною любов’ю.
— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож