Командир кивнув, і я повернувся у свій окоп. Застрибнув до Коли, а через пів години знов почався обстріл. Дзвін і біль посилювались. Осколки знов пролітали над нами, і в якийсь момент я подумав: мав же можливість піти. Зараз я загину, а міг би в цей час вже йти яром. Спершу від цієї думки стало страшніше. Але швидко з'явилась наступна: я тут, бо так вирішив. Ніхто насильно не запхнув мене в цю яму. Я сам сюди прийшов. Зараз загину, але я тут із власної волі. І це усвідомлення дало велике відчуття свободи. Я відчув, що сильніший за той танк. Я переміг його. Навіть якщо він зараз мене вб'є, то не переможе.
— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає