«Значна частина невдоволення походить з порівняння власного життя, дружби, кохання, обов'язків, тіла й сексуаль-ності з якимсь ідеалізованим і нехристиянським уявленням, яке оманливо переконує нас, ніби на землі є рай. Коли це трапляється а це трапляється, — внутрішнє на-пруження починає доводити до сказу, у нашому випадку - до злоякісного неспокою». Ох, це словосполучення далі: «Утім, справжній спокій — це особлива форма усвідомленості, спосіб бути. Проживати звичайне життя в легкості, вдячності, шані, мирі й молитві. Якщо нам досить звичайного життя, значить, ми знайшли спокій».
— Д. Комер, Життя без поспіху